Як би ти вчинив\вчинила на місці федька в епізоді на річіці, знаючи, що через толю завжди тьльки неприємності?

Яб покликала дорослих на помiч щоб уникнути трагедiю

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.  я відвідую заняття школи карате. стало відомо, що ігор п. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. ми знали, що за ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. але щоб ось тренер довго розмовляв із батьками ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.  на одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. ми вишикувалися в дві шеренги. ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. ігор плакав. йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. я думаю, що це буде йому уроком на все життя. ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

"мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб"  говорить  іван огієнко.  на світі багато країн, а в кожної своя мова. їх багато: ійська, французька, японська, німецька, російська, польска, але серед них є одна, милозвучна, калинова, солов'їна, барвінкова - українська рідна мова.    про мову рідну, ніжну, милу багато можна говорити: " рідна мова дається народові богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів",- пише в. захарченко. не дарма говорять, що саме українці мають пишатися своєю мовою. "мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі.  в такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного і поки живе мова – житиме й народ, яко національні от чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань"  промовляє  іваногієнко‎. а на кінець хочу використати цитату великого добротворця м. рильського : "як парость виноградної лози, плекайте мову як гул століть, як шум віків, як бурі подих".