Художній твір на тему *як прибрати клас під час чергування*

Яйду разом из другом (подругою) по шкільним коридорам. повз нас проходять сумні учні різного віку, але ми не сумуємо. вже скоро буде прибирання нашого класу, не можу дочекатися цього моменту. мені подобається, коли увесь клас займаеться одніє справою, разом, дружно. нам завжди весело. знайшовши потрібний кабінет.  я відчиняю двері та заходжу , там значно тихіше, ніж у коридорі, мої однокласники займаються своїіми справами, усі сміються. я проходжу до своєї парти та саджусь, ждучи вчителя. двері до класу відчиняються, заходить ( имя учителя). -доброго дня, діти. сьогоді ми будемо прибирати в класі! зараз, я кожному доручення. - вчитель перечислив усіх дітей, розділивши іх по групам, кожній дали своє завдання.  мені разом із друзями треба протерти усі парти.обоговоривши все, ми приступили до роботи.я намочила жовтеньку тканинку , яку мені дала ( имя учителя) протиравши парт, я поглядала на друзів, всі були зайняті своєю справою, хтось протирав та поливал квіти, деяки витирали дошку, мили підлогу,вікна, та ще багато чого. через пів години ми закінчили та розійшлись додому, мені дуже сподобався цей день!

Григорій сковорода – видатний український гуманіст, що написав безліч трактатів по філософії та поезій, у пошуках правди, добра і щастя. на мою думку, його твори є корисними та актуальними для народів усіх часів, адже у них оспівано красу нашої природи, людські чесноти.прикладом захоплення автора рідним краєм є рядки: а вербички шумлять низькізаколишуть мене в снахтут тече потічок близько,видко воду аж до дна.сковорода начебто кличе читачів поєднатися з природою, відкриваючи всі її чари та красу. далеко не всі люди тих часів могли так поетично, благородно і чуттєво описати батьківщину, як робив це відомий філософ. я вважаю, що саме щирість є найпомітнішою у поезіях автора і кидається в очі читачеві.окрім цього, сковорода приділяє багато уваги оспівуванню чистоти душі та серця, совісті та мудрості людини, її віри в бога. адже саме ці чесноти, на мою думку, і є найбільшим захистом і багатством для неї: непорочність – ось тобі броня,а невинність – крем’яна стіна.якщо особа є віруючою та справедливою, все в неї йде спокійно та добре, бо всевишній є їй, і те, чого хоче та людина завжди виходить саме через її віру у краще. на відміну від чесної особистості, у злодія, нероби чи хитре ця стається навпаки, бо він намагається добитися своєї цілі поганим шляхом. в деяких творах автор засуджує такі вчинки і ледарство. як у байці «бджола і шершень», де бджола-трудівниця прославляє працю та чесний труд і зневажає тих, хто живе за рахунок інших, наприклад, шершень.отже, твори г. сковороди містять у собі повчальний сенс і є актуальними для людей усіх часів.  

якщо вірити нашому телебаченню (не кажу вже про спеціалізовану мисливську пресу), то найбільша загроза усьому живому в україні – вовки. половину населення вони з’їли, а другу – перекусали та ще й сказом заразили. хвацькі мисливці настовбурчують перед телекамерами вуса та грізно стискають рушниці: треба винищити сірих до ноги! а чи такий страшний вовк, як його малюють наші журналісти? директор київського еколого-культурного центру володимир борейко переконаний, що у розповідях про вовка більше вигадки, ніж правди: "вовк ще за радянських часів міцно посів у мисливців почесне місце цапа-відбувайла. одному богу відомо, скільки на вовка списали козячих, вепрячих та оленячих шашликів, прикриваючи "вовком-ненажерою" ість та свідомі зловживання у мисливському господарстві.""вовк, – вважає харківський натураліст валерій ловчиновський, – змушує копитних тварин постійно рухатися, чим завдає чимало клопотів мисливцям, які звикли спокійнісінько розстрілювати свої живі мішені біля годівниць та солончаків. от вони його й не люблять". мисливці та журналісти призвичаїли нас до думки, що вовк – вселенське зло й дорога йому одна – на комір. склалася ціла система міфів, які начебто підтверджують цю тезу.перше місце у "вовчій", точніше, антивовчій міфології посідає вже згадане нами "вовки закусали всю країну". дійсно, хворий на сказ вовк може напасти на людину і вкусити її. а от випадки заїдання вовками людей в україні невідомі.за рік вовки кусають в україні близько 20 людей. однак набагато більше людей кусають собаки, особливо бійцівських порід. наприклад, у 2005 р. у львові вони покусали 471 особу (у москві щорічно від укусів собак страждає близько 30 тис. осіб). і чомусь ніхто бійцівських собак не пропонує відстрілювати. не кажу вже про автівки, від яких щороку в україні гине близько 7 тис. осіб та ще понад 50 тис. травмуються. "так від собак і машин – користь", – скаже читач. що ж, перейдемо до міфу №2 – "від вовків немає жодної користі".