Напишіть письмо до ярима. т.г.шевченко ""

  добрий день, шановний яремо! нещодавно я прочитав поему «», яка мене зацікавила та дуже вразила. у цій поемі ви стали моїм улюбленим героєм. я був вражений вашою мужністю та рішучістю. також мене вразила ваша любов до батьківщини, за яку ви боролися до останньої краплі крові. мене вразило те, що ви пройшли через ряд метаморфоз: від покірного раба до народного месника. чесно кажучи, я не очікував того, що після такого покірного життя ви схаменетеся та почнете боротьбу проти жорстоких панів.    також мене здивувала ваша щира любов до оксани. ви так сильно любили її, що пішли навіть на війну щоб її визволити. на вашому місці я, мабуть, вчинив так само, бо позбавлення людини кохання – це вчинок, який не можна пробачити. тож це було останньою краплею вашого терпіння, після чого ви перетворилися на лютого та хороброго месника.    ще мені подобається, що все закінчилося щасливо: ви повінчалися з оксаною та стали залізняку як за сина.  також, мені подобається ваша самовіддача та рішучість у битві, у якій ви проявили себе справжнім героєм та образом свободолюбивого народу. мене вразив ваш сильний дух та грізна сила.  мене цікавить питання: чи змогли б ви стати народним месником, якщо б не вкрали оксану? чи пішли б ви до без цієї «останньої краплі»? та чи змогли б придбати такий сильний дух та незламну хоробрість?   ви запам’яталися мені як людина з великою душею , сильним духом та надзвичайною мужністю. мене вразили ваші героїчні вчинки та душевні емоції. отже, ви стали для мене ідеалом патріотичної та щиро люблячої людини.  

Катерина – особистість з яскраво окресленими індивідуальними рисами характеру. Вона не така сильна натура, як Ганна. Для неї в житті головним було лише кохання та честь, віра в кохану людину , заради цього вона терпіла всі свої біди й поневіряння. Втративши сенс свого буття, вона не бачить іншого шляху, навіть син не стримує її від чергового гріха – самогубства . Ганна зосереджується на любові до дитини. Вона самозрікається в ім’я сина, любов до нього перемагає все інше. Їй властивий “тихий героїзм”. Наймичка натура цільна і, у певному розумінні, ідеальна й індивідуалізована. Вона ”безвинна” жертва суспільних обставин, що спокутує все життя свій гріх. В обох творах головна увага зосереджена на переживаннях дівчини-покритки, жінки-матері. У поемі “Наймичка” Шевченко ніби знову повторює історію Катерини, трагедію її нещасливого кохання, але разом з тим розробляє її по-новому. За великим рахунком, обидві описані ним жінки були нещасні, але одна з них все-таки змогла зробити кращою долю свого сина.

«Катерина» «Ганна» «чорні брови», «карі очі»; «біле личко»; покритка; здатна на великі страждання; рішуча, безжалісна; щира чесна і благородна; відверта і довірлива. любляча мати; щирість відвертість; працьовитість і щедрість; набожність, дотримується народних обрядів; повага до людей; терплячість, здатність до важких страждань; ніжність; безталанність; жертва тогочасного суспільства.

Кожен з цих образів є складним та багатогранним, зі своїм минулим. Юлько Ващук був відмінником і талановитим художником але він почувається дуже самотнім, це відмежовує його від інших, знищує зсередини. Хлопцю дуже складно знайти себе у цьому світі без підтримки дорослих та однолітків, його талант не має прихильників. Внутрішній стрижень Юлька загубився поміж історичних епох, що той вивчає, та людей, які йому байдужі. Він заздрить іншим, бо вважає що їх життя шим, ніж його. Це заважає йому спілкуватися навіть з найкращим другом Славком Беркутом. Такий важкий психологічний стан підлітка породжує жорстокість, він навіть вирішує підмовити інших дітей побити Славка, коли той буде йти додому з тренування.  А коли його задум провалився і Юлько потрапив у міліцію то назвався іменем Славка, чим завдав багато проблем тому. Ми можемо лише здогадуватися чи стане на правильний шлях підліток…

Образ Славка Беркута також не Він є сміливим, добрим, щирим, має власне «Я». Коли він був малим, тяжко занедужав і міг би залишитися інвалідом та завдяки силі волі переміг хворобу, попри біль знову навчився ходити. Анічогісінько не дістається йому без боротьби. Славко постійно шукає себе у чомусь новому, удосконалюється, але оточуючі, окрім батьків, не помічають його бурхливого внутрішнього життя. Найбільшим випробуванням Славка було щастя Юлька, якому, як він думає, все дістається без будь-яких зусиль. Славко ображений на увесь світ, у якому одні повинні важко працювати, а іншим все легко дістається. Сильним є двобій Славка і Юлька. Звичайно Юлько ніколи не тримав шпаги в руках, та Славко хотів хоча б раз у житті побачити кращого за себе переможеним. Цей двобій був не боротьбою образи та заздрості, він є втіленням величезного непорозуміння між людьми. Шпага Славка зламалася, поранивши Юлька. За цю помилку Славко поплатився, коли його звинуватили у злочині, якого він не робив. Коли суспільство майже відвернулося від нього, він витримує цю самотність і врешті чує від друзів заповітне : «Ми тобі віримо».