Аналіз вірша "з янголом на плечі" івана малковича

Людину, за біблійною легендою, є в житті янгол-охоронець. але й людина має право вибирати, як їй чинити, як будувати своє життя. хтось вибирає для себе важкі шляхи, хтось — легші. ліричний герой поезії 1. малковича «із янголом на плечі», як бачимо, обрав собі важкий шлях пошуків, долання перешкод. і як важливо, щоб йому стало снаги й сил пройти цей шлях, коли навіть янгол «ледь живий» від утоми! хоч твір і названий «старосвітською », його проблеми звучать цілком актуально й донині.

Автор «неймовірних пригод івана сили» о. гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригод­ницька повість про видатну людину. прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценіч­не ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. «неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої. іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.

українська народна творчість багата і різноманітна. це – пісні, прислів’я, загадки. особисто я дуже люблю українські народні казки. “їжак та заєць”, “лисичка-сестричка і вовк-панібрат”, “кривенька качечка” – і це лише незначна частка дивовижного казкового світу. а моя улюблена – “казка про івасика-телесика”. вона весела, добра і цікава. її головний герой івасик-телесик – сміливий, розумний хлопчик, добрий і люблячий син. телесик мені подобається своєю добротою та кмітливістю.він розумів, що змія-олена його не відпустить, але не втрачав надії. добре розігравши з себе дурня, який не розуміє, як сісти на лопату, переконав її показати, як це робиться. і коли змія-олена сіла, то він й укинув її в піч. а сам сховався. втекти з хати злодійки йому маленьке гусеня. повернувшись додому, телесик віддячив гусеняткові. добрий хлопчик напоїв, нагодував його, дав йому відпочити.ця казка вчить нас бути добрими, вдячними, порядними, сміливими. завжди вірити, що добро переможе зло.