yfetyukov2
?>

Яким словом можна замінити виділене слово у вислові чубок розпатлачений ? а ) підстрижений б ) пофарбований в ) незачесаний .

Украинская литература

Ответы

ddobrov32133
Відповідь  в)  незачесаний
akopsiroyan
Правильна відповідь - в.) незачесаний.
germanleon

кожна людина прагне внутрішньої гармонії. але навряд чи така гармонія досяжна. часто трапляються ситуації, коли всередині особи точаться суперечки. я розумом та серцем, між любов’ю до себе і альтруїзмом, між обов’язком перед батьківщиною й особистими інтересами. на жаль, не так часто люди виходять гідно з цієї ситуації. проблема вибору в найширшому розумінні — проблема насправді вічна і дивно, що навіть у найдавніших текстах народного епосу ця проблема такі освітлена. народні думи — окремий особливий жанр. це тексти, що виконувались речетативом під музичний акомпанемент. шкода, що тепер мистецтво виконання  не настільки поширено, як це було колись. і ми маємо змогу тільки читати тексти дум, а не слухати їх. я можу тільки уявляти, яке враження справляли протяжні рядки дум у живому виконання кобзаря, якщо таке сильне враженні вони справляють навіть у друкованому вигляді. дивно й не дивно водночас, що настільки давній і простий текст містить глибоку  загальнолюдську проблематику й суто народну історію — все це водночас насправді вражає.

дума про марусю богуславку — це твір водночас і про історичні події,  складний вибір. текст думи не оповідає про це, але ми можемо припустити, що її вчинок маруся буде покарана турецьким ханом, коли все розкриється.    і ще одне. я кілька разів перечитав цю думу, перш ніж побав одну важливу, як на мене, деталь: «…у тій-то темниці пробувало сімсот козаків бідних невольників». сімсот. я так яскраво уявляв собі, як сумнівалася дівчина, вчинок небезпечний для неї самої, але ж те добро, яке вона зробить… тепер я  починаю сумніватися і сам: чи правий я, коли домислюю і вигадую собі внутрішні сумніви. навряд чи вони були, як тепер мені здасться. у нашому сучасному житті, на щастя, нам не знайомі такі проблеми, такі ситуації, вибір такого порядку. навіть у мирний час ми відчуваємо щось таке невимовне, що можна  назвати «голосом роду» або «голосом крові». імовірно, щось подібне лунало в душі марусі, коли вона визволяла невільників, називаючи їх «братами». сумніваєтесь ви? навряд. навряд чи в такій ситуації можна бути невпевненим у правильності своїх дій. проблема вибору? проблема обов’язку, морального, внутрішнього. безумовно, так.

символічно, що описані події відбуваються на великдень. а ще, як не дивно вчинок марусі не виглядає «героїчним». не шокує, не дивує, як усе героїчне. а видається природнім, це знайоме, мабуть, кожному читачеві. напевно, це символізує той самий «голос крові». і маруся не повертається додому разом з визволеними, вона навіть просить батьків, щоб не викупляли її з неволі:

бо вже я потурчилась, побусурмениласьдля роскоші турецької, для лакомства нещасного!

і я бачу в цьому не душевну силу усвідомити це, адже усвідомити про себе шось подібне, мабуть, непросто, і не відсутність душевної сили повернутись, втекти, кудись. у цьому, як на мене, трагедія людини. дивно, що, говорячи про цю думу, найчастіше тільки підкреслюють сміливий, гідний поваги вчинок дівчини, не  звертають уваги на її особисту трагедію. відірваність від власної землі і нашу, якась приреченість жити в іншій вірі, на чужій землі… ми не можемо цього зрозуміти через нетиповість ситуації для сучасності. ми можемо хіба уявляти, що відчуває людина на місці марусі. але навіть уявляти такого не хочеться. і це -другий вибір. мабуть, складніший, ніж перший. шкода, що його  помічають, не звертають увагу на нього, не аналізують.

насправді тексти народної творчості мені невичерпними. скільки не перечитував таку просту за формою народну пісню, ти ніколи не помітиш усіх деталей, ніколи не збагнеш усіх нюансів тогочасної дійсності, тогочасного світосприйняття, ніколи не відокремиш всі питання, які стоять між рядками. а тим більше — ніколи не зможеш дати собі відповіді на всі ті питання, які містяться поміж рядків народних текстів. тим цікавішою стає народна творчість. дуже шкода, коли ці бездонні з точки зору змісту і краси тексти недооцінюють!

читать полностью:
pechyclava
У«блакитній дитині» перед нами розгортаються непрості будні толі-школяра, його змужніння і моральне зростання, пізнання правди і кривди життя. оскільки в селах у ті, та й пізніші часи здебільшого функціонували семирічки, для завершення навчання необхідно було їхати до містечок. так сталося і з толиком. його навчання з восьмого по десятий клас художньо відтворені у третій частині повісті «маскулінум, фемінінум, нойтрум» .  служба в армії, нелегкі будні молодого бійця, загартування тіла й духу розгортаються перед читачем у заключній, четвертій частині книги, яка носить назву військової команди з кількасотлітнім стажем, відомої солдатам від петра і і суворова до жукова і роко-совського — «ать-два! »  нарешті фінал твору розгортає перед нами страшний початок великої вітчизняної війни, її перші дні й тижні. автобіографізм цієї частини тетралогії, що має назву «замість епілогу. граната» , особливо очевидний. це найдраматичніша частина повісті, яка вражає глибоким психологізмом, коли художні деталі створюють сугестивний ефект присутності в ситуації. читаючи, фізично відчуваєш запах пороху, диму, горілої землі, пронизливий звук бомб, крик поранених.. розгубленість, страх, тяжкість перших утрат, нелюдська втома, голод і біль зливаються в один важкий камінь, що душить людину. але сила духу проявляється якраз у подоланні цього: «ми стали тими, ким і повинні були стати, і недалека війна готувала нам суворий екзамен: на мужність і зрілість. і ми складемо його живі чи мертві» [1, с. 596]. і склали, пройшовши нелюдські випробування. так, розпові епізод, коли сусідка проклинала хлопчиків за крадені огірки, письменник переплітає два часові плани, з минулого прокладає місточок у майбутнє: «ми лежали, причаївшись у картоплинні, не раді уже й огіркам; лежали й не відали, що пророкування тітки одарки здійсниться повністю, тільки набагато пізніше. партизана миколу повісили фашисти в сорок другому році ванька теж не минула лихая година, тіткою одаркою. горів мій товариш аж двічі в підбитому літакові, та обидва рази рятувався на парашуті» [1,с. 359-360].  так у хронологічній послідовності розгортається художня біографія героя на тлі життя його покоління. цікавим є образ автора-оповідача, який то зливається з образом головного героя, то дистанціюється від нього, через ліричні відступи, коментарі, іронічні висловлювання виражаючи власне ставлення до зображуваного.  отже, художній час повісті охоплює такий складний у вітчизняній історії період від кінця 20-х років до 1941-го.  образ часу, духу епохи, соціальний аспект раннього періоду свого життя, який припав на непростий час 1920—30-х років, висвітлений письменником своєрідно. а. дімаров, зображуючи світ очима толика, через художні деталі висвітлює ту тяжку епоху.  спогади через призму дитячого сприйняття. тому для толі їхня убога хата (читаємо про інтер'єр домівки вже на перших сторінках) , напівголодне існування (сусіди держали корів, свиней, а в їхній сім'ї був тільки невеличкий город) , тяжка праця матері — все це не здавалося малюкові чимось неприродним. трагізм епохи розуміємо ми, читачі. з інтер'єрних, портретних, психологічних деталей складається картина злиденного побуту сільської в чительки та її синів

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Яким словом можна замінити виділене слово у вислові чубок розпатлачений ? а ) підстрижений б ) пофарбований в ) незачесаний .
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

saidsaleh881
dimoni86
stratocasterr34
osechkinandrejj
baeva-larisa8165
mvolkov8
zloshop9
Николаев
kgrechin
Yurevich1291
Ekaterina1654
rayon14
konstantin0112
kormilitsynarita
Astrians