Написать: тему, мету и идею. произведений тини забутых предкив и intermezzo

  характеристика образу микити кожум'яки:

  микита кожум'яка - позитивний персонаж, який виступає справжнім захисником рідної землі. він сильний фізично, має дух патріотизму, є вірним сином свого народу. одного разу у його краї сталось лихо. микита не зміг стояти осторонь, тому звільнив рідну землю. силу цього персонажа підтверджує те, що він може м'яти одночасно 12 шкур. звідси і його прізвище - кожум'яка. я захоплююсь цим героєм, його витримкою, мужністю та любов'ю до рідного краю.  

події відбуваються 1241 року. боярин тугар вовк прибуває з донькою мирославою у тухольщину в карпатах, де князь данило подарував йому землі. максим, син місцевого старійшини захара беркута, та боярська дочка закохалися, — та тугар вовк категорично проти їхніх стосунків.

боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. протистояння досягає апогею, коли тугар вовк під час ради вбиває митька вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з мирославою їде до монголів, на бік яких перейшов ще під час битви на калці.

згодом тугар вовк є десятитисячне монгольське військо під командуванням бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. у зіткненні з передовими монгольськими загонами максим беркут попадає в полон. а невдовзі за порадою захара беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. бурунда пропонує обміняти життя максима на свободу, але йому відмовляють. тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але тугар вовк відрубує йому руку, рятуючи максима.

тугар вовк, бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а максиму вдається врятуватись. відчуваючи що помирає, захар беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. у кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий захар беркут.