Прошу іть ! ну позязя ! 8-9 завтра і і потрібно підготуватись, а я в цьому, як пінгвін у польотах - не чого не понімаю. заздалегідь дякую!

Недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину. зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена. але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі. дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.

Убагатьох казках, байках, оповiданнях розповiдалось про протиставлення добра злу. але в. винниченко в оповiданнi "федько-халамидник" показав це на прикладi двох хлопцiв так яскраво, що вже не вважаєш федька розбишакою, вiдчуваєш симпатiю, повагу до нього, як до особистостi. федько спочатку постає задерикуватим хлопчиком, який робить шкоду , своïм однолiткам не дає гратися. але читаючи далi про дружбу федька з толiком, розумiєш, що федько - чесна i порядна людина. вiн, нiчого не приховуючи, розповiдає батькам про те, чому на нього усi гнiваються. вiн нiколи нi за кого не ховався, як його друг толiк, та i другом його назвати можна лише умовно. який же це друг, котрий не захистив - товариша, не розповiв правди, бо боявся, що буде покараний. толiк - зла, хитра людина. а випадок iз чижом показує, що вiн усе життя буде хитрим, боягузливим, брехливим. навiть смерть друга не вплинула на цього хлопця. толiк - це хлопчик слабкий не тiльки фiзично, але й духовно. бешкетування можна пробачити федьковi, бо в нього добре серце i багато гарних рис. хоча б те, що вiн намагався врятувати толiка, розумiючи, що може загинути сам. менi б дуже хотiлось, щоб у мене, та й в усiх були такi друзi, як федько, - добрi, чеснi, на яких можна покладатися. i якомога менше таких, як толiк, - брехливих, злих, що рятують тiльки себе, зраджуючи друзiв.