Вчинки планетныка за різних обставин. ставлення автора й читача до планетника. мовлення планетника. !

Планетник завжди вів себе стримано і спокійно.

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Дехто мріє про пригоди й подорожі, хтось хоче мати вірних друзів, мрія деяких — бути відомим спортсменом, співаком або стилістом, деякі мріють про красиве вбрання, сучасну техніку, модні розваги. Історія Павлуся з оповідання О. Стороженка "Скарб" показує, що неробство й сите життя — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя я б, наприклад, не захотів...

У батьків Павлуся всього обуло доволі, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажає, не давали й порошинці впасти. Ось Павлусь уже парубок: гладкий, опецькуватий, з білими й ніжними руками, які ніколи не знали роботи. Якось уночі Павлусь захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її, а невдовзі помер і батько. А Павлусеві все одно добре: за ним стали доглядати наймит і наймичка. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти. Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили запросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили жартома вкинути його Павлові у вікно. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як просипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павлусь сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав. І після цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки

Доброго дня, михайле. пише тобі твоя близька людина, твій брат сава. навіть не знаю з чого почати. можливо з того що мої емоції взяли наді мною верх і я не хотів аби все так скінчилося. я досі про це  жалкую. мені потрібно було всього лише більше спілкуватися с тобой і батьками. тоді б я був щасливий і з рахірою, а ти був би щаливий із анною. на жаль був би.. я зараз вже щасливий, але відчуття провини душить мене ночами, особливо перед батьком, я відчуваю його тугу за тобою і чую плач матері ночами , це ще більше мене вбиває з кожним днем з новою силою. я прошу пробачення, кожен має на нього шанс. я виправлюсь, обіцяю тобі, брате. коли ти виглянеш з небес ти побачиш вже оновленого саву. який дотримується своїх слів і ніколи не піде на злочин більше. не знаю, побачиш ти цього листа чи ні, але я залишу його тобі з найкращими побажаннями. твій рідний брат сава.