Іть скласти тести до твору євгена гуцало сім'я дикої качки

  після того як юрко наловив малих каченят, він вважав себе: а) проворним; б) щасливим; в) енергійним. 2. де тримав хлопець каченят? а) у клітці для кроликів; б) великому ящику; в) курнику. 3. від якої небезпеки захищав каченят юрко: а) кішки; б) щурів; в) ворони. 4. якої страви не давав хлопець малечам: а) пшона; б) вареної картоплі; в) каші. 5. тося полюбляла слухати юрка, коли він розповідав їй про: а) місто; б) свої пригоди в таборі відпочинку; в) життя диких качок. 6. щоб не спілкуватися з тосею, бо дівчина набридла юрку, він: а) сів на велосипед і поїхав до хлопців; б) пішов бабусі; в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері. 7. з деревини якого полінця тося робила для себе свистка: а) дубового; б) кленового; в) вишневого. 8. дикі каченята простилались на воді і нагадували квітки: а) троянди; б) мальви; в) кульбаби. 9. хто тосі підтримувати кволих каченят на воді: а) юрко; б) батьки юрка; в) сільські хлопці. 10. перед від’їздом додому юрко бігав до: а) тосі і просив у неї вибачення; б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки; в) сільських хлопців і запрошував їх до себе в гості. 11. через що затримував юрко від’їзд на вокзал? бо він казав батькам, що: а) ліхтарика забув; б) хоче проститися з тосею; в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами. 12. що відчував юрко, від’їжджаючи додому? а) болісний сором; б) піднесеність і радість; в) страх.. 3. юрко у своїй невдалій і звинуватив: а) сільських хлопців, які плавали по річці на човнах; б) тосю; в) диких каченят, які плюхалися у воді неподалік від нього. 3. розпові тосі побрехеньку, юрко зазначив, що одного разу в озері він на вудку спіймав: а) черепаху; б) змію; в) крокодила. 3. вранці юрко йшов до річки стежкою, яка пролягала між зарослями: а) лепехи; б) конвалії; в) кінського щавелю.

Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша чим глибше пісня, тим ясніш душа. народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

    при першій зустрічі з героєм, ми дізнаємося "лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".  він з першого погляду закохався в мавку, намагаєючись осягнути всю її красу і незбичайність. "лукаш, тулячи до себе мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує." її причарував звук сопілки, що так і виспівавала в руках лукаша.  але згодом почуття лукаша гаснуть. зявляється килина -  "лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає ". лукаш покидає мавку і починає жити з килиною, тому що та краще господиня. але це життя не приносить лукашу щастя, а лісовик робить з нього перевертня. після чого мавка все ж таки пробачає коханому і знову поверта людську подобу"з лісу виходить лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки." у кінці повісті він залишається поряд з мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду"лукаш починає грати. .мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом   лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. він сидить без руху. сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця".