Події у творі друкар книжок не бачених відбуваються в час кили

Жив найперший друкар іван федоров.події відбувалися1564-1583

война - самое страшное слово в жизни человека. когда в жизнь людей врывается война, она всегда приносит горе и несчастье, нарушает привычный уклад жизни. о самой чудовищной и жестокой войне - великой отечественной мы все помним, хоть и не были ее непосредственными участниками. зато наши родственники были на ней, защищали наши земли от врага. для каждой семьи это война своя, особенная. обо всем ужасе войны рассуждает в своём произведении в.быков "одна ночь".

                василь быков - отечественный писатель, он на протяжении всего своего творческого пути  оставался верен теме войны. особенностью его произведений является то, что он изображает в своих произведениях войну такой, какая она была - в страданиях, крови, предательстве и героизме.

                главный герой рассказа "одна ночь" иван волока разрывается между долгом солдата и человеческим состраданием, спасаясь от пуль, он оказывается в подвале под грудой обвалившихся стен.  но оказывается, что вместе с ним пол завалами остается солдат, раненый, и ему нужна . из-под завала самостоятельно ему не выбраться. как же поступить ивану? убить этого безоружного, больного врага или же . не осознавая, что он делает, иван немцу выбраться из-под завала, он перевязал ему рану. но когда они оказались на свободе, фашист решил бежать, и нашему солдату пришлось убить его.

                тема жестокости и бесчеловечности войны переполняет все военные произведения. у войны свои законы. главные герои военных действий - страх и ненависть. они движут людьми, заставляя их совершать беспощадные поступки. что двигало главным героем, когда он стрелял в немца - страз перед комиссаром или ненависть к врагу? нельзя дать точный ответ, понятно лишь то, что война ставит человека в безвыходное положение, заставляет выбирать, кем быть: убитым или убийцей.

                у войны нет никакой другой цели, кроме того, чтобы убивать людей. автор не осуждает своего героя, не становится не на чью сторону - просто описывает события, давая читателю возможность самому оценить ситуацию. он пишет о том, что люди в экстремальных  условиях могут вести себя по-разному, проявляя и трусость и героизм.

                проблемы, которые поднимает в.быков  в своём произведении, актуальны и в наше время, потому что война продолжается и сейчас. как нынешнему, так и будущему поколению следует помнить, что страшнее слова "война" нет ничего на свете. мы должны стремиться к миру и  жить без войн.

      ніна бічуя "шпага славка беркути".

      цитатна характеристика лілі.

      «просунулась у двері світло-руса пелехата голова».

      «нова учениця виявилася просто-таки незвичайною дівчинкою. по-перше, знала ійську мову так само добре, як українську… по-друге, безліч разів виступала по телевізору в дитячих передачах, по-третє, знімалася в кіно. по-четверте, вчиться у ій студії театру».

      «під час перерви вона сідала на учительський стіл, гойдала довгими ногами в строкатих панчохах і, страшенно горда з загальної уваги, перелічувала усі свої таланти».

      «у мене є мільйон фотографій… що? ти не чула про ганну романюк? а хто така майя плісецька - ти знаєш? а що таке па-де-де і батман - ти знаєш? »

      «лілі показувала і па, дівчатка пробували повторити за нею кожен рух, а хлопчаки і чмихали зневажливо, і чудувались, і розпитували».

      «вона й сама не довго ображалася, що її перестали слухати і розпитувати про знімання в кіно. мугикала пісеньки на уроках, носила в клас паяца з великим червоним ротом від вуха до вуха: натягне клоуна на долоню, а він вклоняється, плеще короткими ручками і показує язика».

      «а після кожного зауваження за якийсь вибрик кумедно морщила ніс і дуже щиро обіцяла: «я більше не буду, от побачите! »

      «часом траплялося, що лілі раптом серйознішала, її захоплювали незвичайні ідеї, і вона завзято бралася їх здійснювати».

      «я відкриваю курси ійської мови. записуйтесь. от побачите - я буду найкращою у світі вчителькою».

      «діти приходили на заняття, ніби це й справді були курси. лілі повчала їх з поважною міною, почепивши на носа невідомо де роздобуті окуляри. розмовляла тільки ійською мовою і вимагала у відповідь того ж. цілих два тижні на уроках ніхто не порушував дисципліну».

      «а потім дівчинка не з’явилася на заняття. діти сиділи і чекали. хтось уже запропонував іти додому, коли на порозі врешті стала "вчителька". обличчя в неї аж палахкотіло рум’янцем, коротка зелена куртка вся змокла від снігу, а в руках лілі тримала зв'язані докупи "

      «і обвела товаришів безтурботним, упевненим поглядом людини, якій усе легко минається».

      «лілі було дуже соромно, але ж хіба годиться отак відразу каятись! »

      «лілі стояла, хмикаючи, доки вони виходили, а потім жалібно схлипнула, сіла за парту і, затулившись мокрим холодним рукавом, довго плакала в порожньому класі…»

      «а іншого разу вона надумала ставити п’єсу про попелюшку, і, звичайно, головна роль належала їй. однак виявилося, що по ходу дії попелюшці необхідно співати. а лілі, на жаль, уміла все на світі, крім цього».

      «і ніхто з них поняття не мав, що ліда напередодні говорила попелюшці: «добре тобі, ти будеш на сцені, а я за завісою…» «лілі півночі зітхала, а вранці нагріла градусник біля груби, і мама здивовано обмацувала їй голову…»

      «у день вистави лілі почувала себе справжньою попелюшкою. бідна, бідна дівчинка! ніхто її не любить, не відає, яка вона хвора, яка самотня! лілі увійшла в роль: замикається на ключ у кімнаті і перед дзеркалом влаштовує виставу сама для себе. бідна маленька попелюшка! »