Твір - роздум на тему "заповіти наших предків"

Як ніде зв'язок минулого з сьогоденням простежується у чехова. у 1904 році була поставлена п'єса а. п. чехова “вишневий сад”, в якій автор зображує прощання господарів з родовим дворянським гніздом. тема ця була вже не раз висвітлена до чехова літераторами другої половини xix століття. у п'єсі автор торкається проблеми батьків і дітей, любові, страждання. але головне - на прикладі долі дворянської садиби автор розглядає сьогодення і минуле всій росії. центральним чином, що об'єднує героїв п'єси, безсумнівно, є вишневий сад. для раневської сад - це місце, де вона народилася і прожила своє життя, де жили її батьки, батьки батьків. любов андріївна просто не розуміє свого життя без саду, він для неї - символ минулого. вона є його господинею і душею. до неї постійно тягнуться люди, хоча у неї, як і в інших, є свої вади, один з яких - легковажність. вона жадає яскравою, насиченою життя, повної радості і насолоди. раневська не до кінця розуміє, що її чекає розорення, продовжує смітити грошима направо і наліво, в той час як варя годує всіх молочним супом в цілях економії. любов андріївна продовжує думати, що все життя йде як і раніше. на пропозицію лопахина розбити на ділянки землю, здати її в оренду дачникам, а сад вирубати, вона відмовляє, говорячи, що вишневий сад згадано в “енциклопедичному словнику”. але головною причиною відмови є те, що загибель саду для раневської - її загибель. вона звикла до нього, живе ним, і вирубати сад для неї означає змінити ідеалів і життєвих цінностей. тому вона відкидає пропозицію лопахина і йде назустріч своєму краху (як соціальному, так і фінансового).

Іван вишенський — син свого часу, коли пануючою ідеологією була релігія. полеміст і шукав у ній порятунку. він вірив, що, вимоливши прощення у бога, поліпшить народну долю, уважав, що власний  приклад аскетичного життя спонукає сильних світу жити праведно і по совісті. для себе бачив шлях порятунку — покинути польсько-литовську державу і йти в пустелю. великому каменяреві належать такі слова: "іван вишенський може ще і нашому поколінню служити прикладом твердості, стійкості характеру, прямоти та ясності у висловах своїх поглядів і згідності між переконаннями та цілим життям". 

Хлопчик надзвичайно тонко відчуває красу природи, вірить у різноманітні дива, що відбуваються навколо. а ще він любить лебедів, що пролітають над їхньою хатою. «вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів». дід розповідав михайликові, що лебеді приносять весну, і хлопцеві дуже хотілося, щоб лебеді залишалися у них назавжди. але слід сказати якесь таємниче слово, щоб вони послухали, та хлопчина ще його не знає. михайлика дивує малесенький підсніжник, що пробивається крізь снігову ковдру, теплий літній дощ, гриби у лісі, він жаліє лісових мешканців.михайлика зачаровують плугатарі, які творять диво зростання хліба. величезним щастям було для нього доторкнутися до плуга, провести свою першу борозну, тому що тільки тоді по-справжньому розумієш смак хліба.а ще герой має хист до науки, любить читати. книга для нього теж диво, яке відкриває нове і невідоме.михайлик любить мріяти про дивовижних лебедів, за яких він зростає. читаєш твір — і тепло, радісно стає на душі від того, що живуть на землі такі люди, як михайлик. розумієш, що він не зможе вирости злим і жорстоким. якби більше було таких людей, то життя наше справді перетворилося б на казку.