Поява вірша декадент! дуже терміново, на завтра потрібно, іть)

збірка "зівяле листя" викликала неоднозначну реакцію критики. василь щурат - відомий поет і критик протрактував її, як вияв декадентства . декаданс слід розуміти , як течію модерністів, що проповідує песимізм та "мистецтво заради мистецтва".

і.франко сприймав таку оцінку василя щурата, як образу і відповів критикові поезією "декадент"(збірка "мій  ізмарагд")

«…коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку. легко по своїй власній землі ходить. глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… ай, кусочок же! двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»; «скотина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, гони в церкву. це не по-божому і не по-хазяйськи»; «я не буду панувати, ні! як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»; «ох, земелько, свята земелько — божа ти донечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку! »; «їдеш день — чия земля? калитчина! їдеш два — чия земля? калитчина! їдеш три — чия земля? диханіє спирає… «застав його (романа) коняку запрягать, то й не запряже: він зараз полізе по книжках, по тих рихметиках шукать, як це робиться»; «обіцянка — цяцянка, а дурневі радість»; «…бере і в свого, і в чужого»; «лупи та дай»; «…робітники та собаки надворі повинні буть»; «ой пузирі! глядіть, щоб не полопалися, а замість вас калитку розіпре грошового»; «обікрали… ограбили…пропала земля краще смерть, ніж така потеря! »; «тільки прийдеться платить, то я тебе живого облуплю» (калитка — роману); «тільки ти давай за поросят пузиреві так, щоб він не продав, дешево давай, на біса терять гроші: женися на пузирівні — сам наплодиш завідських свиней»; «хоч би молились  (робітники), а то стоїш, чухається та шепче собі губами, аби простоять більше без роботи».

Світ фантазії в казковому оповіданні ігоря калинця «хлопчик-фігурка, який задоволений собою»ігор калинець — талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. світ дитинства для цього митця — невичерпне джерело натхнення. він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. у творі «хлопчик-фігурка, який задоволений собою» автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві ганнусі з'являється на світ хлопчик-фігурка. звичайний трамвайний малюнок на склі, намальований схематично, просто так, заради забавки, оживає. більше того, ця фігурка починає самостійно діяти, втручатися в життя своєї власниці, що вдихнула в нього життя. цей хлопчик цілком задоволений собою, він хоче довести свою значущість, важливість і необхідність. ганнуся забирає його з собою додому в портфелі, і він оселяється в її альбомі для малювання. хлопчик уміє розмовляти, він досить освічений, бо вміє читати й писати, знає історію. понад усе він хоче бути задоволеним собою, бо він-таки існує насправді! і його витівки доводять це дивне казкове існування.