Розповидь про вийну миж лилипутии та

Війна була жорстока але лідіпути мали перевагу у них буч чоловік-гора . коли блефуско почав наступати чоловік -гора захищав ліліпутів і все таки переміг блефуско

Народна легенда про дівчину-україну, яку господь обдарував піснею якось господь бог вирішив наділити дітей світу талантами. французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики… обдарувавши всіх, підвівся господь бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини. — хто ти? чого плачеш? — запитав господь. — я — україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. — чого ж ти не підійшла до мене раніше? я всі таланти роздав. як же тобі? дівчина хотіла вже йти, та господь бог, піднявши правицю, зупинив її. — є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. це — пісня. узяла дівчина — україна дарунок i міцно притиснула його до серця. поклонилася низенько всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ. вроте как так

Здатна на самопожертву - " до темниці приходжає, темницю відмикає, всіх козаків, бідних невільників, на волю випускає" турботлива - " маруся попівна богуславка, добре дбає" патріотка - " що в нашій землі християнській за день тепера? " " кажу я вам, добре дбайте, в городи християнські утікайте, тільки, прошу я вас, одного города богуслава не " вірна своєму чоловікові - " та нехай мене, дівки-бранки, марусі, попівни богуславки, з неволі не викупає, бо вже я потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомство нещасного! "