Твір-опис пам’ятки архітектури символ криму

Земля наших предків напрочуд багата. це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. недарма ми, нащадки тисячоліття історії україни, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. один з них – це собор софія київська, що розташований у центрі нашої столиці.     київський князь ярослав правив руською землею довго та вдало. тому на русі та в інших землях його прозвали мудрим. свою столицю — київ — князь прикрасив не гірше від константинополя. три кам'яні брами вели до міста. найкрасивіша з них називалась золоті ворота, тому що мідь вкривала їх стулки. дехто натякав князю на його марнотратство: навіщо та позолота? і навіщо церкву поставлено на пагорбі? але князь ярослав знав, що робив. ворота — лице міста. нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній київ.князь звів у місті нові храми: георгіївський, бо християнське ім'я ярослава було георгій, та іринівський, бо дружину ярослава, шведську принцесу інгігерду, охрестили іриною. а головну церкву землі руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — софії, якій поклонялися мешканці візантії.собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. йому було відведено найвище місце в місті. перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до києва, відкривався багатокупольний софійський собор. софія київська була не тільки величною, але й живописною. вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни.мозаїки софії київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі.фрески софії збереглися менше, ніж мозаїки. багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.майстерність виконання вражає. сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які єдиний ансамбль.вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність.софія київська — найважливіша історична пам'ятка часів ярослава мудрого. вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.

Не гони коня кнутом, а гони овсом.  ( пословица) все любят добро, да не всех любит оно.  ( пословица) доброе намерение уже само по себе что-нибудь да стоит.  ( пословица) учись доброму, так худое на ум не пойдет.  ( пословица) жемчужина лежит на дне морском, а падаль плавает на поверхности.  (румынская пословица) всяк хлопочет, - добра себе хочет.  ( пословица) кто людям, у того и свои желания сбываются.  ( пословица) жизнь дана на добрые дела.  ( пословица) не суди по силе рук, а суди по силе сердца.  (башкирская пословица) от добра добра не ищут.  ( пословица) верная указка - не кулак, а ласка.  ( пословица) постучи в семь дверей, чтобы одна открылась.  (армянская пословица) доброе дело само себя хвалит.  ( пословица) не важно лицо какое, было бы сердце золотое.  ( пословица) красота до вечера, а доброта на век.  ( пословица) ухаживай за деревом в молодости - в старости оно окажет тебе поддержку.(вьетнамская пословица) свет не без добрых людей.  ( пословица) дареному коню в зубы не смотрят.  ( пословица) не считай щедрым дарящего чужое.  (туркменская пословица) лучше не дари, да после не кори.  ( пословица)

  «свічечка букви ї»   тема: звернення до дитини — майбутнього країни, яка повинна плекати і оберігати свічечку букви «і» і серпик букви «є».   ідея: увіковічення рідної мови і бережливе ставлення до неї. основна думка: доки є мова, доти існує нація. нації вмирають не від інфаркту. спочатку їм відбирає мову .   жанр: громадянська лірика. римування: білий вірш. художні особливості твору. - пестливі слова: свічечка, серпик, пальчики, ниточка, долоньки. - епітети:   «місячний серпик», «мова солов’їна». - метафора:   «місячний серпик зрізаний з неба». - повтори: дитино.                                 «музика, що пішла»   тема: відтворення призначення музики в житті людини, зображення її подорожі у «звабній ночі». ідея: возвеличення єдності людини і музики.   основна думка: звучання музики залежить від інструмента та натхнення її виконавця.   віршований розмір: ямб.   римування: перехресне.   художні особливості поезії. метафори: «вона (музика) плелася в коси», «скрипка відвернулась пріч, сивина спадає з пліч», «вітер завиває». епітети: «музика боса»; «непевна звабна ніч», «розхристані сліди». повтори:   « таку непевну, звабну ніч». риторичні запитання:   «чом, скрипко, відвернулась пріч? », «як музику пустила босув таку непевну, звабну ніч? »                                     з янголом на плечі тема:   зображення ліричного  героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. ідея:   возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. основна думка:   янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. жанр:   філософська лірика, старосвітська . віршований розмір: хорей. художні засоби поезії. порівняння:   «йде лелійно, як дитя». епітети:   «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «ірод моровий». метафори:   «виє ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». повтори:   «йде і йде», «при господній при свічі», «із янголом на плечі».