Напишить твір-роздум на тему: "чому автор вирішив, що наприкінці повісті маленький герой мусить загинути? " прошу вас

Це велике щастя - не знати голодного дитинства під кулями і бомбами.але людська пам'ять береже імена ваших однолітків,які демонстрували недитячу мужність,велике почуття любові до рідної землі ,залишалися людьми в будь-яких ситуаціях.саме звідти прийшли такі персонажі ,як климко.проте він не почувався героем .ніколи.саме тому кожен,хто зустрічався з ним ,відчував до підлітка глибоку симпатію,хотів бодай чим-небудь йому ,вберегти дитячу душу від опіків жорстокого дорослого світу,бо тільки там буває війна,голод,зрада. григір тютюнник добирає для характеристики маленького героя своєї повісті найтепліші барви,найласкавіші слова. чи ви колись замислювались над тим,що сіль - цей звичний продукт на кухні,на який ми мало звертаєм увагу,може цінуватись на вагу золота? климко це розумів,і тяжкою була його дорога,"солона" як сльози, як сама сіль. дуже важко ,коли гине герой книги.особливо той,до якого проникалися щирою симпатією.але в тому й сила твору,що смерть климка є перемогою над обставинами,ствердженням життя.і цей оптимізм - не просто слова,він зумовлений всіею логікою сюжету повіссті.климко залишився жити.назавжди.у серцях тих, хто його любив.

Скінчилися всі мужні і хоробрі,ще й благородний дух в серцях пропав… це ж так приємно – щось робити  добре! на  божий день  – хоч десять добрих справ!   у тебе будуть певні перепони,та не зважай, бо так – не втратиш час! по 10 справ на сорок шість мільйонів – країна  відродилася б як раз!   бо так бракує цій країні світла,коли пітьмі і злу немає меж… за  10 добрих справ  на радість світутобі щось світле й добре зроблять теж!   та поспішай, бо час – немов комета…. тут й  посмішка  – хороший добрий знак…нас – 7 мільярдів. і на нас – планета. зроби комусь щось добре. просто так 

не робіть поміток на моих сторінках.не загинайте мене по корінцю! адже я така гарненька та яскрава - щойно з типографії. для того, щоб я народилася, мене написав автор, потім надрукувала друкарка, перевірив редактор. художник намалював малюнки. а надрукували мене на папері, виробленому на фабриці із могутніх дерев.

ти бачиш, скільки праці багатьох людей зібралось в мені! а ти хочеш мене обмалювати? навіщо? я же можу стати в нагоді твоєму братику (чи сестричці).

і взагалі, потрібно берегти всі книжки, а не одну мене!