Міні твір по укр літ щястя-це найцінніший скарб фіологічний

Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.  щастя буває різним. для одних щастя — гроші, розкіш. інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. це все важливо мати. а чи не найголовніше мати надійних друзів? філософ, людина великої мудрості, г. с. сковорода навчав: "друг вірний — захист міцний". справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість.  є дружби різні. тож одна  шампанським піниться в бокалі,  її випиваєш до дна  без радості і без печалі.  а друга — без пустих прикрас,  ознаки маючи суворі,  духовно підіймає нас  у добрій радості і в горі.  в. михайлюк. "є дружби різні"  майже всі люди важко переносять самотність. кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.  дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. спілкування з друзями збагачує людину духовно. кожен шукає в другові важливі для себе риси. з однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. що ж робити в такому випадку? г. с. сковорода наставляв своїх учнів: "похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".  дружба не виносить егоїзму. є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв'язки з ними, звести їх до приятельських. інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. нерідко ці люди злостиві, в'їдливі, кепкують з інших. хто ж захоче дружити з такими?   деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.  коли тебе забуде рідний брат,  махни рукою, плакати не варт.  коли тебе забуде друг — подумай,  що сталося, що він тобі не рад.  д. павличко  у дружбі треба вчитися бути людиною. і хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя.  яку пораду дати тим, хто шукає друзів? пам'ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб у скруті синові чи доньці. дуже важливо про це пам'ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою.  ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. народна мудрість вказує: "у того багато друзів, у кого великий друг — книжка". "книжка — найкращий дар дружби". книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який є у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного.  торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.  отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе. 

Урізні часи і в різному віці люди зверталися до біблії. здавна її називають книгою книг. чим пояснити таку назву? мабуть, тим, що саме в біблії визначається місце людини у світі й сенс її буття. біблійні оповіді завжди повчальні. в них розкриваються вічні закони моралі, які людина має засвоювати ще з дитинства. і тоді вона не зможе чинити зла, ображати, лаятися, брехати, ненавидіти, красти, вбивати. страх божої кари й буде тією стримувальною силою, яка зможе зупинити кожного, хто насмілиться порушити закони моралі. можливо, тому що сучасні люди не завжди дотримуються божих заповідей, і стало таким складним наше життя. але передумати, схаменутися ніколи не пізно, і саме біблія спонукає людину замислитися над своїми вчинками, переглянути свій спосіб життя. не помилюся, коли скажу, що біблія справляє великий вплив на людей. секрет цієї притягальної сили святого письма розкрив український філософ григорій сковорода, який говорив про те, що біблія сильна не так історіями, в ній розказаними, як духовним змістом, що ті історії наповнює. і з ним важко не погодитися.

Жанр — історична повість Тарас Бульба говорить про шаблю.Нема кращої науки для молодого козака, як Запорозька СічЗа зраду.Нічого святішого й нема від товариства! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір, та це не те: і звір любить свою дитину. Але поріднитися душею, а не по крові, може тільки людина. Бували й по інших землях товариства, а такого, як на нашій землі, не було ніде. Не одному з вас траплялося довго пропадати на чужині; бачиш — і там люди! У Київській бурсі.На кулаки.Козацький полковник Про люльку.Дубно. Про Остапа.