Характеристика славка, юлька, стефка та лілі з повісті "шпага ставка беркути". місце проживання, вік, інтереси та друзі вказаних персонажів

это обмен веществ. метаболиз способствует росту, развитию и размножению организна. при метаболизме выделяется энергия без которой невозможна жизнь.

поддержание постоянства внутренней среды организма

Василь андрійович симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі біївці лубенського району на полтавщині. батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в тарандинцях і вступив на факультет журналістики київського університету. через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці людмилі півторадня. працював у «черкаській правді», «молоді черкащини», «робітничій газеті». писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. перша збірка «тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. разом з іншими талановитими представниками української молоді василь симоненко бере участь у роботі клубу творчої молоді, їздить україною, спілкуючись із ровесниками. потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях нквс. потрапляє під нагляд кдб. улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися. восени 1962р. починає щоденник «окрайці думок». у 1963 вийшла казка «цар плаксій та лоскотон» на початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок. помер він 14 грудня 1963 р. поет прожив лише 28 років. з великими труднощами друзям в. симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. — «земне тяжіння», 1965 р. — збірку новел «вино з троянд», 1966 р. — «поезії», 1981 р. — «лебеді материнства».

Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.