…Тяжка думка усюди проводжала Петра, жалкував на своє не щасливе
кохання. Спершу нудив світом, бо дівчина до нього байдужа.
Скільки то перегоріло у його серці вогню від того не сказанного жалю ,
що інший перед його очима взяв, і веде її до вінця. А тепер нове горе ,
знає, що вона його любить щиро, але треба роз , єднатись навіки.
Хтось може незважив би, що коханна вже заручена з іншим, махнув би
з нею в дикі степи, насміявшись над лихою долею. Та Петро був
добрий син і щирий козак, тому краще йому з нудьги загинути, а ніж
батька засмутити і золоту свою славу в бруд утоптати. Мав таку
думку, після панотцевої смерті йти на запоріжя, і поробивши власним
коштом човни, з охочими козаками Турецькі городи плюндрувати і
життя своє, по лицарськи на полі, чи на морі за Християнську віру
покласти. А поки, вирішив уникати Лесю…
Так, я цілком згодна з цією тезою. Адже життя – це така цікава річ! Неоднозначна, мінлива, щаслива й нещасна водночас…
У кожного в житті свій шлях, але не кожен знає, що чекає на нього далі: на зупинці, в метро чи вдома або на роботі. Можливо, хтось над цим замислюється, а хтось пливе за течією. Та все ж таємниця майбутнього залишається. І розгадати цю таємницю може не кожен – не кожен має змогу у старості, осмислюючи пройдений шлях, зрозуміти, що прожив його недарма, що досяг усього, чого тільки міг досягти, про що тільки мріяв. А винні у цьому, як це не дивно, лише ми самі.
Подробнее - на -
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Цікаві факти про життя ліни костенко