Розповідь про навчання якогось звіра у весняній "лісовій школі

Події відбувалися на весні, коли всі звірі прокидалися. ми спостерігали за ведмедиком. він вчивсяв лісовій школі. в 2 класі. вчився він недуже добре і не дуже погано (по пяти ій системі вчився на трійки). у нього було багато друзів: зайчик-пострибайчик, вовчик-братик, лисичка-сестричка. так він вчився до зими (томцщо звірі в зимку сплять у них тоді канікули а в людей літом канікули). так ведмедик і до наступного 3 класа, разом зі своїми

Це квiти зробили луг такими рiзноманiтн i запашними, оскiльки ïх було надзвичайно багато — синiх, червоних, бiлих, жовтогарячих, усякий^-всяких-всякi-всяких-всяких. дивишся — i очi розбiгаються. кожна бджiлка, кожна комашка летить до якоïсь квiтки, як до знайомого. от ромашка з бiлими широкими пелюстками й золотий серединкою. на неï сiл метелик iз квiтчастими й легенями, начебто пелюстки, крильцями. а геть дзвiночок качає раз у раз голiвкою й начебто кличе: день-дзень, я тут! глядь, а до нього джмiль у гостi! а придивитися нижче рiзнотрав'я, — це ж просте чудо! хто тут тiльки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою второвують тропу до свого замка, чорненькi жучки, що поспiшають так, начебто спiзнюються на якiсь торжества, маленькi метелики, якi спустилися вниз вiдпочити вiд своïх турбот… дивний мир! i хочеться до нього прислухатися, уловити кожний шерех, це так захоплююче й надзвичайно цiкаво. я начебто перетворююся в мандрiвника, що мандрує цим казковим миром за назвою природа лiс узимку. ви були в лiсi, коли там панує зима? не щороку в цю пору лiс буває таким гарним. цього року вiн незвичайний — чарiвний. заходиш у це царство неземноï краси й виявляєшся в полонi дивних вражень, коли навiть слова сказати не можеш голосно, тiльки б не злякати якогось дива. геть дерева набрали на своï галузi стiльки пухнатого снiгу, що, здається, не витримають дрiбнi гiлки, i пiрне вниз бiлий водоспад. усе дерева, кущi коштують припорошенi снiжинками, начебто готуючись до якогось . хочеться розмовляти пошепки. а снiгурiв зовсiм це не цiкавить, ïм приємно перелiтати з галузi на галузь i струшувати снiг. белочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й навколишнiх птахiв, якi вiдразу злiтають, якщо десь обсиплеться снiг. i лiс наповнюється одиночними звуками, така нiжна й неповторними, начебто сама природа щось шепотить. десь пташка вiдгукнеться, десь прошелестить снiг, що зсипався до пiднiжжя дерев… як приємно стояти й слухати лiс

Тема. джанні родарі «листівки з міст». широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша. листівки як символ широти світу і прагнення до його відкриття.  цілі навчальні: шляхом історико-культурного коментаря розкрити маловідомі і малозрозумілі факти історії та культури італії; ознайомити і зацікавити життям і творчістю письменника;   розвивальні: розвивати навички виразного читання поезії, вміння висловлювати враження від прочитаного, характеризувати образ ліричного героя;   виховні: виховувати шанобливе ставлення до культурних надбань людства, сприяти формуванню гуманістичних ідеалів справедливості, свободи, честі.  обладнання: карта світу, портрет письменника, комп’ютер, презентація до року, ілюстрації, музичні записи, виставка книг.  тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.  просто мандрувати — це нудно.  а от мандрувати з метою —  це захоплююче і корисно  с. шрайвер  1. слово вчителя  прочитайте епіграф до уроку, як ви його розумієте.  кожен день приносить нам нові знання, досвід, враження, очікування. щоб збагатити себе досвідом попередніх поколінь, красою творіння рук людських, життєвою мудрістю перенесемося до чудової країни – італії. це батьківщина відомого італійського письменника джанні родарі.  презентація про італію і її визначні місця.  у північно-італійському містечку омен 23 жовтня 1920 в сім'ї власника маленької пекарні народився хлопчик джанні, якому судилося стати одним з найкращих казкарів італії. його батько, джузеппе родарі, був главою численної родини і зовсім не багатою людиною - та й вся італія на початку xx століття була дуже далека від процвітання. людям доводилося відправлятися на заробітки в сусідні держави - францію, швейцарію, німеччину. але пекар родарі зумів знайти своє місце в житті, і сяк-так родина зводила кінці з кінцями.  дитинство майбутнього казкаря протікало в люблячій сім'ї, але народився він слабким і часто хворів. батьки багато часу приділяли спілкуванню з дітьми, вчили їх малювати і грати на скрипці. тяга до малювання у джанні була настільки велика, що у свій час він навіть мріяв стати художником. ще йому хотілося стати майстром іграшок, щоб діти грали незвичайними і ніколи не механічними іграшками, які ніколи б їм не набридали. все життя він вважав, що іграшки для дітей настільки ж важливі, як і книги. в іншому випадку діти просто не зможуть правильно ставитися до навколишнього світу, не стануть добрими.  джанні виповнилося лише дев'ять років, коли на сім'ю обрушилася страшна трагедія. сталася вона через любов джузеппе родарі до тварин - в сильний дощ він підібрав на вулиці кошеня, жалюгідного і мокрого, а по дорозі додому сам промок до кісток і сильно застудився. усього тиждень знадобився пневмонії, щоб звести в могилу життєрадісного і улюбленого всіма батька сімейства. для вдови і дітей настали важкі часи. щоб хоч якось прогодувати сім'ю, мати влаштувалася в багатий будинок на роботу служниці. лише це дозволило джанні і його двом братам маріо і чезаре вижити.