Какой смешной урывок из "тереадоры из васюкивки"?

От знайдибiда, авантюрист шмаркатий! ванькоо-о! вилазь зараз же! бо такого втру маку - тиждень чухатимешся! вилазь, чуєш! - вони ще менi умови ставлять, вишкварки! ану вилазьте! - кiнчайте, шминдрики, i йдiть учити вроки, екзамент на носi.p.s реально смешно))

Ійський письменник майстерно поєднує елементи фантастики та реальності. гулівер потрапляє до казкових країн: ліліпутії, бробдінгнегу, лапути та країни гуігнгнмів, в яких усвідомлює усі недоліки місцевого населення. реальною паралеллю в романі є тема подорожі у невідомі країни, адже твір було написано в епоху великих ічних відкриттів, тому гулівер і став судовим лікарем і охоче погоджувався на експедиції в невідомі країни. ці історичні факти органічно поєднуються з життям гулівера у фантастичних країнах. саме завдяки такій складній конструкції будується сатиричний гротеск у романі.

Новела-казка гофмана «малюк цахес на прізвисько ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що є зрозуміти цей світ. що таке добро? здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному цахесу цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. та чи оцінив добро цахес? адже фея сподівалася, що він почує її: «ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся! » та ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. а невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. таким невігласом у казці є не тільки ціннобер, але й мош терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), «цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення». отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. навіть фея у кінці говорить до цахеса: «бідний цахес! пасинку природи! я бажала тобі добра! можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою » у казці своя філософія, зовсім не казкова. філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!