Вірші цього українського поета часто порівнюють із музикою

Павла тичини

Уцентрі п’єси — образ простої селянської дівчини — наталки. в минулому батько наталки був досить заможним. незважаючи на це, дівчина покохала бідного парубка петра, батькового наймита. ста­рий терпило не погодився віддати наталку за нерівню, і петро пішов бурлакувати, аби заробити грошей. чотири роки вірно чекає його кохана дівчина. з того часу багато чого змінилося. старий терпило помер, сім’ю обсіли злидні, і наталці доводиться своєю працею утри­мувати себе і стару матір. до розумної, вродливої, працьовитої дів­чини шлють сватів «весьма пристойні женихи»: тахтаулівський дяк, підканцелярист скоробреха, возний тетерваковський. здавалося б, шлюб із заможною людиною врятує наталку і матір від злиднів, але дівчина не мислить собі життя з нелюбом. вона з почуттям власної гідності відкидає залицяння возного. розуміючи, що у багатого жінка з «мужичок» «буде гірше наймички — буде кріпачкою», наталка мудро відповідає возному: «знайся кінь з конем, а віл з волом». наталка—любляча дочка. вона щиро поважає свою матір, горе і сльози матері глибоко вражають її. дівчина мусить скоритися мате­риним умовлянням — вийти за першого ж жениха. щоправда, дівчина сподівається, що скоро таких не буде. «женихи, яким я одказала, в дру­гий раз не прив’яжуться. возному так відрізала, що мусить одчепитися, більш, здається, нема на приміті».

Цитатна характеристика павла: • відокремленість від оточуючих: «якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою»; • доброта: « великим павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять » (дід антип про хлопця)• рухливість: «ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні»; • вміння спілкуватися з дітьми: « його поважну, навчаючу мову, коли він що розповідав їм або роз’яснюючи, як треба гратись, або розказуючи якусь цікаву побрехеньку чи довгу заплутану казочку»; • «пам’ять у павла прегарна, й він завжди пригадує свої сни до найменших »• самотність: «через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними»; • лагідність, доброта: « світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним»; • любов до природи: « звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам»; • доля хлопця (дід): «з їхньою долею далеко не заїдеш. живе ненька, живе дід, той доля жива, а » ,«ех, дала серце, та не дала а нема вроди, нема й щастя. і завіщо покарав господь? »