Повість ольги кобилянської «земля» (1902) справляє сильне враження на сучасного читача. незважаючи на те, що для нас проблеми українського села кінця xix ст. втрачають свою актуальність, психологізм повісті та зображені події змушують замислитися над вічними питаннями життя та смерті, злочину й покарання, любові та ненависті. рахіра мала багато спадкових вад — злодійкуватість, жорстокість, нечесність, заздрість — і не цуралася їх. вона підтримувала всі темні інстинкти в саві і цим прив'язала його до себе. анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна дівчина. вона здатна на щирі та палкі почуття. але не може протистояти родичам, які з неї знущаються. самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей. добре, що анна знайшла в собі сили жити далі, працювати, бути такою ж доброю, і, врешті-решт, заслужила щастя.
yusovd291
17.06.2020
На мою думку, "крила" потрібні для того, щоб людина змогла відпочити,помріяти.взагалі слово "крила" вживається в переносному значенні.я розумію визначення "нащо крилатим грунту під ногами" так: людина не може прожити все життя мріями,вона не може нічого не робити,"грунт" їй потрібен для того, щоб не лінуватися.для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу. звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.людям потрібно теж інколи відпочивати.брати відпустки або хто не може собі цього дозволити можна зробити те,про що довго мріяв.ще ж можна "надіти крила" та пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу. кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.
mila010982
17.06.2020
Іне саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою. такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі. сава про нього так казав: »михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м’яке, як ті».