Іть! твір на тему " чим планетник відрізнявся від звичайних людей"зараннее !

Планетник – головний герой однойменного оповідання б. харчука. це маленький хлопчик, який ходив іще безштаньком. він, закутаний у невеличку хустинку, кінчики якої були запущені під пахви, в сорочку із довгими полами і закасаними рукавами, в личаках, що були намотані до колін, дуже скидався на дівчинку. білі пасма волосся спадали на плечі планетника і обрамляли його зігріте соромливістю та щирістю обличчя. у його синіх, глибоких, як озеро, очах гармонійно поєднувалися мрійність і розум. в них світилася мовчазна, лагідна душа хлопчика.у виразі обличчя планетника вгадувалася чуйність, напружена увага, сторожкість до оточуючих запахів і звуків. у душі хлопчика жили невтомна жадоба пізнання безмежного світу і велика цікавість до всього, що відбувалося навколо нього. планетник з любов’ю і пошаною ставився до природи і людей.на жаль, селянські діти не розуміли планетника і тому не любили його, навіть «проганяли, кривляли, кидали у нього камінці». тому й залишався цей дивний хлопчик самотнім, тому і проводив він увесь свій час наодинці з природою, тому і навчився розуміти природу як ніхто інший. він старався обережно ходити по траві і не товкти її зайвий раз, він ніколи не ламав гілля і не зривав листя, адже він був впевнений, що усе живе на землі для чогось призначене. а найбільшою мрією планетника була мрія посіяти що-небудь самому і побачити, як воно сходе. коли планетник підріс, мати дозволила йому пересадити нарцис. хлопчик з великою обережністю викопав цю квітку і пересадив її у землю коло маминої грядки, «не пошкодивши жодного корінчика».планетник дуже любив посидіти на березі річки, навіть просто так, без вудки, хоча хлопчик дуже гарно вмів плести вудки з кінського волосся. він вмів руками ловити рибу, а раків витягувати ногами. планетник був скромним, лагідним, мрійливим, спритним, цілеспрямованим, допитливим, чуйним, наполегливим, чемним, працьовитим і добрим хлопчиком. його доброта проявляється у всіх його вчинках, у прагненні людям, у вмінні оберігати і цінувати природу. я вважаю, що для планетника головним у житті була любов до праці і людини, любов до природи і прагнення робити добро, надавати безкорисливу , прагнення жити «у згоді з людьми, з усім…». з незвичайного образу головного героя оповідання б. харчуку вдалося нагадати нам при почуття поваги до людей, любов до природи та її краси, про обов’язок робити добрі справи і не вимагати за це винагороди. ця незвичайна повість-притча сповнена мотивами уславлення працьовитості, щирості, чуйності, відповідальності за доручену справу, а також засудженням егоїзму, зла і жаги до багатства. повість «планетник» вчить кожного з нас бережливо ставитися до багатств та краси природи, з дитинства прищеплювати собі риси, які у майбутньому стати гідною поваги людиною.

Серед тих визначних діячів, чиї серця, помисли, талант спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові до батьківщини, тарас шевченко по праву займає почесне місце. за півтора століття після смерті поета накопичений величезний інформаційний матеріал про його життя і творчість. видані цікаві спогади сучасників: художників, літераторів, громадських діячів, істориків, етнографів, акторів, представників духовенства, рідних і близьких поета, і навіть звичайних селян. у цих спогадах по крихтах відтворюється живий і неповторний образ тараса григоровича, його чуйна і зворушлива душа, погляди й світогляд. тарас шевченко — це не минуле, тарас шевченко — це сьогодення, він важливий і для тих, хто живе тепер, і для молодих, хто тільки починає своє життя, і для старших, і для всіх тих, хто хоч якось асоціює себе з україною. відділ абонемента херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. б.лавреньова пропонує познайомитися з віртуальною виставкою «вічно живе твоє слово: шевченко і сьогодення», на який представлене все розмаїття шевченківської теми в сучасній літературі.

Книга — мій вірний друг і порадник книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. у моєму житті книга завжди посідала важливе місце. я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.