Над чим мене змусив задуматися твір лесі українки, , лісова пісня"

Драма-феєрія “лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії. в феєрії леся українка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради, пошуку правди і справедливості. поетеса навіки полюбила народні легенди пісні які записувала її мати. леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох пісень. з глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році, в кутаїсі, феєрія. цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. у цей твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не вмирає». «лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. вона відкриває нам чари полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі. ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. « ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро, перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. білі, яро – зелені, блідо – блакитні барви – це кольори ранньої весни. оживає природа, оживають лісові духи та істоти. у драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини сірості і банальности.

Усвоєму романі в віршах «маруся чурай» письменниця ліна костенко піднімає важливі життєві питання, серед яких збереження кращих людських якостей, добро заради інших та розуміння поганого та хорошого у оточуючому нас світі. людина на протязі усього свого життя постійно зустрічається з різноманітними труднощами, іноді навіть з жорстокістю та підлістю не тільки сторонніх, але й досить близьких людей. і все-таки, не зважаючи на будь-які труднощі, людина повинна знову і знову підійматися, закликаючи на небачені резерви сили і стійкості. один раз витримати випробування – це замало, а ось витримувати випробування все життя, коли треба берегти гідність та честь – такого гідна лише справжня людина.

Рахіра. «лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, та все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де ґаздині білили свої полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву». "сором нам робиш, саво! ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець у селі не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. вона погана волошка, циганка. дивися на її зуби й на її рот! як клубки з м'яса стоять їй в лиці! чи вона чим причарувала тебе? дивися, яка вона погана! чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або у голодної собаки! "(михайло говорить саві)