Будь-ласка іть скласти ві! я (ваші дві найкращі характеристики (будь-які)) я б хотів знати (те що вас цікавить) я чую (уявний звук) я хочу (найбільше бажання) я (повтор першого рядка) я уявляю собі (те що ви уявляєте саме зараз) я відчуваю (те що ви відчуваєте стосовно своїх уявних дій) я торкаюся рукою ( те чого ви торкаєтесь у своїй уяві) я турбуюся про (те що вас дійсно турбує) я плачу (те що вас дуже засмучує) я (повтор першого рядка) я знаю (істина у яків ви впевнені) я стверджую (щось, у що ви вірите) я мрію (те про що ви дійсно мрієте) я намагаюся ( те до чого ви дійсно докладаєте зусиль) я сподіваюся (те на що ви дійсно маєте надію) я (повтор першого рядка)

Ямилосердна,справедлива. я б хотіла знати що про мене думають інші. я чую звук води. я хочу щоб усі люди були спраедливими до інших.я милосердна, справедлива. я уявляю себе в я відчуваю щастя. я торкаюся рукою своїх рідних. я турбуюся про людей які біля мене. я плачу коли мені не добре на душі. я знаю що всі люди люблять я стверджую це.. я мрію про те щоб в україні був я намагаюся цьому .

Мати — найдорожча у світі істота. їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. з нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. і хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? бодай навіть брат, сестра, чи й батько? ні — з матір’ю на самоті. такою була для василя мама, ганна федорівна симоненко-щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. природа наділила літературними здібностями і саму ганну федорівну. був у неї зошит «перлини поміж людей», куди збирала вона прислів’я, приказки у рідних біївцях. багато серед них придуманих матір’ю поета. і багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. саме образ мами є основним у творі.

Да- так называлось сочинение- мне пришлось сегодня писать с мальчишкой было дз по укр. в абсолютно не смыслит ничего в сочинениях..по-этому дз делаю с ним костенко и чайка на прошедшее лето и я на прозу лины костенко записки и такое недоумение в а й правда, крилатим ґрунту не треба. землі немає, то буде небо.   немає поля, то буде воля. немає пари, то будуть хмари.   в цьому, напевно, правда а як же людина? а що ж людина?   живе на землі. сама не літає. а крила має. а крила має!   вони, ті крила, не з пуху-пір"я, а з правди, чесноти і довір"я.   у кого - з вірності у коханні. у кого - з вічного поривання.   у кого - з щирості до роботи. у кого - з щедрості на турботи.   у кого - з пісні, або з надії, або з поезії, або з мрії.   людина нібито не літає а крила має. а крила має! но стихи у нее красивые так вот я о хлопает вобще не это чего? ? и почему у 7го класса требуют понимать что на одних крылах долго не нужен грунт и раньше нас учили вот и философствовала я за если в жизни и грунт и крыла то она даже по содержанию даже и