Іть написати твір на тему " мій улюблений твір шевченка - заповіт"

«заповіт» тараса шевченка — мабуть найвідоміший поетичний  твір  української літератури. це — унікальний твір, адже українська і світова  культура  не знала досі такої глибокої, емоційної поезії, у якій  письменниквисловив би всі свої болі та мрії і дав би настанови нащадкам. «заповіт» пройнятий надзвичайною любов’ю до україни, чарівним патріотичним пафосом. т.  шевченко  передав ніби свою останню волю в цій поезії. майстерно змальовані картини природи: «щоб лани широкополі, і дніпро, і кручі…» але будь-який уважний читач одразу помітить, що у цих пейзажах виявляється не просто поетична майстерність, а вся душа поета, усі його почуття. у «заповіті» шевченко звертається до свого народу: він закликає до дій. на перший погляд, цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача: поховайте та вставайте,кайдани порвітеі вражою злою кров’юволю окропіте.думка, передана автором у цих рядках, надзвичайно глибока. особисто мені малося, що шевченко закликав не до реального збройного повстання, а до духовного повстання. він закликав повстати проти старого життя, старого суспільного ладу, старих проблем. це заклик насамперед будувати нову україну, в якій не буде місця кріпацтву (ця проблема все життя дуже боліла кобзареві). у ній не буде місця несправедливості, зрадництву, знущанням із простого люду. усе своє життя шевченко найбільше хотів побачити українських селян вільними від панів, а саму україну — незалежною. шкода, що мрія шевченка здійснилася вже після його смерті. тарас шевченко закликає всіх українців жити в злагоді, разом сюронити справедливість, разом боронити свою рідну землю від зла.шевченко вірить у свій народ, у його непереможну силу, у щасливе майбутнє україни. він розуміє, що для того, аби його мрії та мрії всіх українців стали реальністю, необхідно багато часу. необхідні прагнення перемогти і сили боротися. про свою впевненість у народі шевченко ніби говорить між рядками поезій, він переконаний — український народ подолає всі негаразди. впевненість у власних силах, у праведності своєї мети передається кожному читачеві, який читає «заповіт». і водночас читач щиро захоплюється особистістю геніального сина україни — тараса шевченка. ніби розуміючи і знаючи усе заздалегідь, великий кобзар закінчує свій «заповіт» простими, але такими хвилюючими словами: і мене в сім’ї великій,в сім’ї вольній, новійне забудьте пом’янутинезлим, тихим словом.

1.сулейман пишний (1520-1566) - султан, силі якого не було рівних в цілому тодішньому світі. 2.  був твердого характеру, відважний, працьовитий, розумний і справедливий, даного слова вірно дотримувався. 3.зовнішність:   був високий, йшов дуже поважно  , вираз обличчя дивно лагідний. 4.любив молитву (сам укладав побожні псальми), ловлі і війну. це перший монарх нових часів, які з державної каси виплачував постійні платні ученим, поетам і артистам. 5.не підлягав нікому, окрім своєї жінки роксолани, «невільниці з україни». 6.''сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів і улюблену жінку роксолану, яку любив аж до її смерті '', - так писав о. назарук про видатну історичну особу.

Улітку всією сім’єю ми часто їде­мо за місто на дачу. це прекрасне місце для від­починку, адже неподалік невеличке озерце, біля якого можна засмагати. та й до лісу рукою по­дати. проте мій тато любить повторювати, що дача – це не тільки відпочинок, а й працетера­пія. він вигадав таке мудре словечко, бо вважає, що людина оздоровлюється не тільки завдяки сонцю, чистому повітрю й воді, а насамперед за­вдяки праці. тато залюбки майструє, оздоблює наш дачний будиночок, а я мамі й бабусі збирати врожай овочів і фруктів. а не­щодавно мені довірили відповідальну роботу – полоти грядки. я назвав це заняття боротьбою з бур’янами. ох і нахабні ці вороги! самі собі вродяться та й заважають овочам рости! то сонечко засту­пають, то вологу забирають, то поживні речови­ни крадуть. і стає рослинка кволою. аж тут я зі зброєю-сапою виходжу. ховай­теся, бур’яни! правда, треба бути дуже обереж­ним, бо ворог підступний, уміє маскуватися. хіба ж не було торік, що замість лободи я бу­рячки посполював? ! тож я уважно придивляюся, неквапливо ви­риваю бур’яни, собі сапою. озираю­ся назад – стоять рівними рядочками бурячки, мов воїни, що вишикувалися на парад. а пере­можений ворог лежить. він уже не страшний. після сеансу працетерапії почуваюся гор­дим. ще б пак, таку важливу роботу виконав – урятував урожай.   2-й текст.  улітку всією сім’єю ми часто їдемо за місто на дачу. там на нас чекає не лише відпочинок, а й працетерапія. так наш тато на­зиває лікування працею. торік мені довірили полоти грядки. я пере­конався, що це надзвичайно відповідальна ро­бота. по-перше, ти усвідомлюєш, що приносиш користь. адже бур’яни шкоди меш­канцям нашого городу. вони нахабно затуляють сонце, висмоктують вологу, а з нею і поживні речовини. від такого сусідства корисні рослини можуть загинути. по-друге, боротьба з бур’янами – справа не­легка. вони вміють маскуватися. тому потрібно придивлятися, що саме ти вириваєш: бурячка чи, може, лободу. крім цього, праця на городі приносить на­солоду. особливо приємним є результат: озир­нешся і бачиш – бурячки рядочками стоять, мов визволені з полону бранці, і радіють. а підкорені вороги вже не страшні, нехай лежать собі у міжряддях.