План для расказа тереодар из васюкивки

Свиня манюня у метро під свинарником2. бій биків з участю корови контрибуції3..пригоди у києві4.екзамен. переекзаменовка5. ява-кукурудзо шукає острів6.порятунок собакевича з колодязя7. утопленик. незнайомець з тринадцятої квартири8.добрий максим валерянович9.нічні пригоди у печері10.розкрита таємниця годинника11.дива діда соломона12.лихо в селі13.відважний ява14.трое невідомих 15.весілля вчительки і лейтинанта

мир та злагода. щось повільне, тепле, м'яке, затишне. щира усмішка, дзвінкий сміх. впевненість у чомусь, у наступному дні, наприклад. що буде все добре, буде, де жити, що їсти, у що одягатись. буде освіта, чесна робота, щасливе життя.

а як щодо асоціацій на поняття "війна" та "злидні"? жорстоке, холодне, стрімке, бурхливе. питання про завтрашній день, взагалі про життя, невпевненість у всьому. турботи, незгоди, муки, плач,

війна і мир. світло та темрява. після довгого часу, проведеного у світлі, у несподіваній темряві ми не побачимо нічого, крім густого мороку. після років миру чи можна повірити у реальність жаху? страшних подій, які відбулись і які ще стануться. мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не відбудувати і не повернути.

у оповіданні "климко" григора тютюнника відтворена гра долі хлопчака. доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний і неочікуваний, під назвою війна. маленька людина потрапляє у вир подій — смерті та мук. він захоплює її, захлестує невеликий, але затишний човен існування. ще раніше климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні друзі, сусіди — усі опікувались ним. і він дядькові, був надійним товаришем, більше слухав, аніж говорив, але до нього тягнулись інші діти. мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядько. нетерпляче чекав, коли той повернеться увечері з гостинцем. нехай не таке багате, але все ж міцне щастя, — та сильна хвиля збила його, зім'яла, здавила жужмом.

це не було стрімко. здавалось, сам час зупинився і тиша дзвенить у вухах.

климко, який завжди жив тільки на станції, спершу бачить зміни тільки у тому, що оточує його. дзвінка, незносима тиша, похмурі, стурбовані обличчя. вагони потягів навантажені важкою бойовою технікою. незвично і страшно. і ще настрій природи. здається, він змінився. матінка, вона тихо плаче осінніми дощами, схлипує холодним пронизливим вітром.

темні, сліпі події чергуються із спалахами випадків — аварій, боїв, знищень. як чорний кадр серед сіро-жовтої засвіченої фотоплівки — аварія паровозу, на якому їхав дядько.

смерть єдиної рідної людини, знищення окупантами житла — одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена підтримки, любові, місця, зламалась. а дитина? чи може вона витримати всі ці випробування?

Однажды, когда мы были на даче с семьей,к нам в дом забрел рыжий кот васька. нам не хотелось его выгонять, и по-этому мы оставили его дома. потом мы поехали, чтобы купить молока, в магазин. вернулись, положили три пакетика в холодильник.  позже все разошлись по своим делам: папа- рыбачить, мама- ухаживать за садом, а я- делать на лето. я уснул сразу же, потому что делать на лето было немного скучно.  а васька, тем временем, забрался на подоконник и начал лежать на нем. потом домой пришла мама, открыла холодильник, молоко положила на стол и ушла. тоже пошла спать.  просыпаемся мы на утро и глядим: нету молока на столе, а васька лежит на диване и мурчит, облизываясь. я развожу руками в сторону и подхожу к нему: "васька, что за дела такие? ? " а кот не отвечает. я посмотрел на стол, заметил там капельки молока. потом посмотрел под стол и нашел там разорванный пакет и лужицу белого счастья под ним. васька подошел к лужице и начал из него лакать.  вот так вот мы и узнали, кто выпил все молоко