Основна думка вірша б. грінченка "до праці"

Головна  думка:   роль праці в житті людини. ідея  вірша:   закликає  народ  до праці,  та показує що чесним робітникам завжди шана  і подяка)

Хронологічні дерева: міщенки все почалось з данила,потім мішель і молодший син(його ім'я в творі не згадується),далі син мішель,потім валентин білий(наречений сніжани),потім син та дочка іринка(не завадчук) ягода клава та чоловік корній,потім горпина і павло,потім ніна,після неї ліна і дід максим,потім тетяна і сніжана(мати і тітка софійки),потім софійка і ростик кулаківські все почалось з гордія,потім яків,фрол і фроня. у якова був син васюня,від нього йде катерина і іван,потім толик,далі батько вадима,і далі сам вадим

Т. шевченка — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. свій знаменитий «заповіт» тарас шевченко написав 25 грудня 1845 року в місті переяславі під час важкої хвороби. сили залишали поета, запалення легенів — хвороба на той час невиліковна. але так багато ще хотілося сказати своєму народові. прийшла невесела думка, що треба бути готовим до всього, треба сказати людям останнє слово. нелюдськими зусиллями, перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. на папір лягли слова: як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на вкраїні милі відвідавши знедолену свою вітчизну, проїхавши сотні сіл полтавщини і київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по україні він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок: , кайдани порвіте. це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду. поет вірив у світле майбутнє україни, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.