Невеликий твир на тему " яких спокус в житти я повинна уникати и чому"

На мою думку, країна б процвітала, тому що всі земляки б здружилися. якби так сталося, українці підтримували б чужі интереси(а не так, як зараз6 кожен підтримує тільки свій інтерес). цей крок був би вирішальнім у житті країни. якби всі-всі здружилися, вони б одни одному, і наша улюблена країна жила б у мирі та спокої. але зараз, на превеликий жаль, це не так. люди не хочуть бути дружелюбними, їх цікавлять тільки свої інтереси. мені дуже шкода за це. але, сподіваюся, у подальшому житті так станеться.

Япідтримую думку м.рильського тому, що потрібно любити природу не для того, щоб тобі було від цього добре. потрібно її цінувати  та  любити щоб вона процвітала.у багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної україни, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її. ми всі — діти природи, її часточка. вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність. природа — вічне джерело натхнення. скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено! природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.наші предки добре знали таємниці землі. називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним

Вобразі сомка автор відобразив свій ідеал гетьмана — освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі україни в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту, відновити давню славу україни. яким сомко виступає проти поширення в україні «шляхетських звичаїв», тобто впливу польщі, й думає виступити проти тетері.  гетьман зневажає запорозький демократизм.сомко відмовився тікати з в’язниці, і не лише тому, що не міг жертвувати заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотів міжусобиць, кровопролиття, які неминуче можуть повторитися в новій боротьбі за булаву. його образ змальований у романтичному плані. це виявляється і в зображенні його зовнішності: «був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі.в образі якима сомка є й суперечливі, не зовсім привабливі риси, які можна зрозуміти лише в контексті традицій: зневажливо ставлячись до запорожців, він обожнював кирила тура за героїзм, відданість і мудрість; образив лесю, коли в її присутності перевагу надав кирилові туру, дотримуючись козацької моралі; після поразки відмовляється від порятунку й подальшої боротьби, але робить це не лише заради друга, а й для спокою в суспільстві. іван брюховецький — запорозький кошовий отаман, проголошений січовиками гетьманом.характер брюховецького як історичної особи, його способи досягнення своєї мети в романі відтворено правдиво. це був політичний авантюрист без совісті й честі, владнолюбна, хижа, підступна людина. своїми демагогічними обіцянками, фальшивим народолюбством він зумів до себе всіх, на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства.іванець   навмисне принижувався, підкреслював свою безкорисливість.зате на «чорній раді» брюховецький з’явився пишно вбраним, з гетьманськими : булавою, бунчуком і корогвою, «позирав гордо, по-гетьманському, і тілько посміхавсь, узявшись у боки». він був упевнений у перемозі, бо далекоглядно прихилив на свій бік московських бояр, князя гагіна, який «взявши від іванця великі подарунки, його неситій злобі потурає». він проголосив рівність, запросив на раду «бургомістрів од міщан» та «мужицьких виборних».лицемірство брюховецького виявилося у тому, що перед обранням його на гетьмана він погодився на покарання кирила тура, а після того заборонив судити за ще гіршу провину олексу сечила, висміяв старійшин-січовиків і прогнав їх.самолюбство й амбітність, підлість, уміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю запорожжя, слабкодухість брюховецького дорого коштували тогочасному українському суспільству, призвели до великих усобиць та кровопролиття.