Краса кохання у творах укр . письменників та поетів

Ь, немає письменників, які б не писали про кохання. пояснити це дуже просто — багато важить кохання в житті людини. дійсно, це почуття, як жодне інше, прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість. як на мене, то здебільшого у творах української літератури про кохання розповідається дуже правдиво. можливо, тому, що основу сюжету цих творів становить саме життя. пригадую уроки української літератури, прочитані в школі класичні твори, і перед очима постають персонажі улюблених книг, автори поетичних і прозових творів, які не оминали теми кохання. бо його, мабуть, оминути неможливо. згадую безсмертного тараса шевченка, його романтичні «тополя», «катерина» згадую і такі пісенні, такі прекрасні, хоч і трагічні, почуття івана й марічки, соломії та остапа з творів михайла коцюбинського («тіні забутих предків», «дорогою ціною»), і велику любов марусі чурай, що «чолом сягала неба» (ліна костенко, «маруся чурай»), і світле кохання лукаша і мавки (леся українка, «лісова пісня» і багато-багато інших. ось книжки геніального івана франка. серед його творів любовна лірика посідає далеко не останнє місце. та й у прозі франка тема кохання є важливою. прозові твори, наприклад, повість «захар беркут», які читаються на одному подиху, потім хочеться перечитувати ще не один раз. у цьому історичному творі є все — любов і ненависть, героїзм і зрада, мудрість і недолугість. усе, як у житті. ось такі, далеко неповні, мої міркування щодо правдивості опису почуття кохання у творах української лі книги на моїй полиці ніби оживають, просяться до рук, промовляють: «власне вся українська література — це цілковите свідчення того, яке важливе місце посідає кохання в житті людей».

україна   пережила багато війн,але наші пам'ятки такі як софія києвська ,   києво печерська лавра збереглся.збереглося багато церков , й ікон. я думаю, що україна богом збережений народ. чому я так вважою? бо україна ніколи не була окупантами.ми завжди потерпали від окупацій, але збереглися як повноцінний народ . україна країна з нелегкою долею! нашу мову принижували. шевченка арештувал за те що писав українською був патріотом.

про нелегку долю україни написані такі історичні повісті   як захар   беркут та багато інших й   зокрема притча повінь на закарпатті

 

 

  яяни: це слово знають усі яяни: звичайнісіньке «ти». але коли хтось із яян, — а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, — отож коли хтось із яян пробує вимовити «ти», в устах яянина це чомусь завжди обертається на «я», і тому брами не відчиняються.

  пастушок: я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, — мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. перед брамою він низько вклонився й промовив: — вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.і брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.— тепер ти бачиш, який гарний цей світ! — вигукнув козопас й торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир2 наповнений самоцвітами.