Установи відповідність між зразком поезії та видом лірики:

Т. г. шевченко – не тільки найвидатніший український поет, а й етнограф, фольклорист, мислитель, історик, драматург, художник і прозаїк. після себе він залишив надзвичайно велику і цінну творчу спадщину – більше тисячі різноманітних творів. геній т. шевченка на диво багатогранний. завдяки йому великий кобзар українського народу написав дев’ять повістей, створив велику кількість драматичних творів, а його поетична спадщина зібрана у відомому всьому світові «кобзарі».літературні погляди т. шевченка змінювалися і формувалися на протязі усього його життя. перш за все, це відбувалося під впливом усього найістотнішого з його життя, від першого погляду на оточуючий світ до останнього подиху. всю надзвичайну силу творчості поета, невмирущість слова кобзаря, літературний подвиг і складне та велике життя, яке він поклав на олтар боротьби за свободу і щастя українського народу, можливо зрозуміти і відчути тільки тоді, коли згадати, у яких обставинах поетові доводилося творити.в ті часи, коли довелося жити і творити т. шевченкові, панувала атмосфера задухи, яка змушувала творчих людей мовчати, атмосфера доносів, ненависті, страху і підозри, атмосфера, де офіційна брехня не вважалася безчестям, в якій панувала загальна бездіяльність. а ось правдиве слово на кожному кроці переслідувалося і буквально обливалося кров’ю.отже, оспівувати свободу в тогочасних обставинах, прагнути свободи та незалежності серед небезпеки жандармських буднів, в умовах кріпосництва – це означало майже подвиг. і висловити, а скоріше, відкрити найважливішу у житті істину, довести те, що для того часу було найсуттєвішим, наважувався далеко не кожний митець. своїм життям та своєю творчістю т. шевченко довів своїм нащадкам, що безстрашні співці свободи народжуються у найгірші для народу часи, народжуються для того, щоб підкреслити нездоланність його духу і його безсмертя.незвичайна сила непокори т. шевченка, яка інколи переходила у крик прокляття, гучний голос, який пробуджує людську гідність, смуток знівеченого життя, часи розпачу, біль безправ’я, найгостріші соціальні драми, які були поетові добре відомі – все це створило художню цільність творчості великого кобзаря, яка з першого до останнього слова перейнята вогненними почуттями поета. саме з цього й виросла правдива творчість т. шевченка, саме це живило той дух протесту і бунтарства, яким булу наснажена душа поета. саме з цієї суворої величі постав образ великого кобзаря – поета-революціонера, поета-борця, який висвітлюють спалахи могутніх грозових розрядів неперевершеного поетичного слова митця.

Історична повість остапа назарука «роксоляна» розповідає читачам про події, які відбувалися у xvi столітті, а точніше, про унікальний випадок в історії, випадок, коли полонена українка стала дружиною наймогутнішого на той час султана сулеймана пишного, правителя оттоманської імперії. ця жінка, яка обрала собі мусульманське ім’я роксоляна, стала настільки впливовою, що змогла змінити не тільки долю багатьох людей, а й цілих держав і народів. в образі роксоляни, представленому у однойменній повісті о. назарука, поєдналися мужність і ніжність, любов і ненависть, жорстокість і доброта, дрібна підступність і державний розум, марнославство і велич надзвичайної жінки.     повість «роксоляна» – це вже не перша спроба розгадати секрет цієї видатної жінки, не перша спроба вжитися в ті часи, представити ту епоху і найвеличнішу постать дружини султана, яка ще не одне століття буде звертати на себе увагу істориків, діячів літератури та мистецтва. бо жінка ця стала дружиною султана завдяки виключному розуму і незламній волі, а ставши необмеженою господинею, у своїх вчинках та прагненнях вона залишилася неоглядною, як і все її життя. при цьому вона була доброю і всі сили поклала на служіння богові і людям, а скарбами свого чоловіка вона полегшила життя багатьом знедоленим.