Цитати до образу роксоляни осипа назарчука

Спокійна ,безжурна ,весела"дівчина була найспокійнішою серед усіх.за це сторожа назвала її хуррем ,що,як пізніше дізналась настуня означало спокійна,безжурна,есела"віддана батьківщині "-а чи ти ,мій отче,простив би   в ріднім краю,де вороги так нищать правовірний люд,зраду нашій церкві,так тяжко гнаній."вихована"першим,дуже сильним його вражінням був її поклін -рівний ,спокійний і поважний"скромна "відчинила ,йому двері- так само ,як тоді,коли була служницею одної з його одалісок"приязна"і маа утіху з того ,що молода хуррем приязніше відповідала на поклони слуг і невільниць,ніж на привіти його жінок"вдячна"-хочу подякувати   тобі за новий одяг .він такий " весела"засміялася так приязно й весело ,якби хотіла сказати : "але я приготована на се! мені властиво все одно,як це скінчиться"

Цитатна характеристика івана і джулії з повісті "альпійська " "іван поліз між каменями, дівчина, знявши важкі колодки, мов ящірка, пробиралася за ним і, плутаючи слова різних мов, розпитувала, хто він. їй було важко зрозуміти, що таке колгосп, колективізація, рядовий, але вона повторювала слова і вимагала пояснень. себе дівчина назвала джулією." "пробираючись через скелі, іван думав про те, що за двадцять п’ять років свого життя звик обходитися без чужого співчуття. він завжди покладався тільки на себе, на свої сили." " у двадцять п’ять років юність уже закінчується, але іван терешко не пережив того, що дає ця чудова пора людині. коли помер батько, він ще підлітком матері піднімати менших дітей. потім армія, війна, полон. "було не до кохання. він не знав жінок і все ж, як це часто буває в молодості, до звичайних стосунків хлопців і дівчат ставився скептично"." "вона щось шепотіла незрозуміле, але іван розумів усе". тепер уже нічого не мало значення — поряд з ним була вона, загадкова, невідома, але безкінечно рідна і дорога." ""вона підняла пухнасті вії і в її очах заясніли зірочки". джулія сказала, що народить йому сина, після війни поїде з ним у білорусію, у село терешки, де близько-близько два озера. вони будуть щасливими." "смерті він не боявся, міг поборотися за себе, тим більше тепер, коли треба боротися за життя двох. нехай спробують взяти її від нього! "  

Да остров сокровищ  — за то, что к нему дорога лежит сквозь пенное море, сквозь радости и преграды! да дикие джунгли, и радуга в брызгах прибоя, и крик попугая в чаще! но нам не нужны   пиастры, пиастры, пиастры! а что с ними делать в море? не купишь на них ни ветер, ни чистые горизонты, ни белых стремительных чаек, тебя провожающих в поиск, ни звонкое золото солнца, что блещет в струе за кормою.   пиастры, пиастры, пиастры! а что с ними делать в детстве? не купишь на них ни сказку, ни смех товарища звонкий, ни ясную радость утра, когда по траве росистой сквозь солнечный пух тополиный бежишь ты навстречу другу.   да остров зелёный, лежащий за чёрной бурей, за синей глубокой тайной, за искрами южных созвездий! да смех и дорога, да дружба и море! да всё, что не купишь на чёрное золото флинта!