Интересная информация о жизни лины костенко-)

Ліна василівна костенко  народилася 19 березня 1930 р. у м. ржищеві на київщині в родині вчителів. 1936 р. родина переїхала до києва, де ліна закінчила школу на куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "дніпро", який редагував андрій малишко. ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про " школу" замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.у 1946 р. опубліковані перші вірші ліни. дівчина поступила в київський педагогічний інститут ім. м. горького, але залишила його і поїхала навчатися в московський літературний інститут ім. м. горького, який закінчила 1956 р., а вже наступного року вийшла перша книжка її поезій "проміння землі". друга збірка "вітрила" була опублікована у 1958 р., згодом — збірка "мандрівки серця" у 1961 р. 1962 р. збірка "зоряний інтеграл" була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. потім поетичному слову ліни костенко було оголошено заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977 р. твори й навіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. поетеса писала "в шухляду". це тоді були написані й "берестечко", і "маруся чурай", і вірші, що склали книжки "над берегами вічної ріки" та "неповторність". у 1963 р. разом із а. добровольським ліна костенко створила сценарій фільму "перевірте свої годинники". у 1965 р., коли почались арешти української інтелігенції, ліна костенко підписувала листи протесту, а коли у львові судили в'ячеслава чорновола та його друзів, вона була на процесі. 1969 р. осип зенкевич видав у діаспорі велику збірку "поезії", до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема поезії, які поширювалися у "самвидаві" через заборону комуністичною цензурою. ще одна збірка "княжа гора" була розсипана у 1972 р., що не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути надрукованими. 1977 р. надрукована збірка ліни костенко "над берегами вічної ріки", через два роки роман у віршах "маруся чурай", а у 1980 р. — збірка "неповторність". 1987 р. вийшла збірка "сад нетанучих скульптур". за роман у віршах "маруся чурай" та збірку "неповторність" поетеса отримала державну премію україни імені т.г. шевченка. збірка "вибране" побачила світ 1989 р. за книжку "інкрустації", видану італійською мовою, ліні костенко 1994 р. присуджено премію франческа петрарки, якою консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. 1998 р. у торонто світовий конгрес українців нагородив ліну костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю святого володимира. у 1999 р. був написаний історичний роман у віршах "берестечко" і окремою брошурою видана лекція "гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала", прочитана 1 вересня 1999 р. в києво-могилянській академії. 2000 р. ліна костенко стала першим лауреатом міжнародної літературно-мистецької премії імені олени теліги. під час ї революції поетеса була довіреною особою лідера опозиції віктора ющенка. прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, пошук цей нерідко пов'язаний з "інтенсивним переживанням культури", а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці xx ст., яке в поезії ліни костенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. з подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси (досконалості), затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідні

захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.

    цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів. 

    «високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.

    захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння.   тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.

    автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».

в основній історії розповідається про перського царя і його нову наречену. король, шахрияр, довідавшись про невірність дружини, страчує її, а потім оголошує всіх жінок невірними. тоді він починає кожен день брати собі в дружини незайманих дівчат тільки для того, щоб стратити кожну на ранок. зрештою, візир стратив так багато жінок, що не зміг знайти жодної. шахерезада, дочка  візира, пропонує себе як наступну наречену, і її батько неохоче згодився. під час шлюбної ночі шехерезада розказує королеві розповідь, але не закінчує її. щоб довідатися закінчення казки, король змушений зберегти їй життя. закінчивши розповідь наступної ночі, шахерезада одразу ж розпочинає іншу, не закінчуючи її. так відбувається протягом 1001 ночі.

розповіді мають дуже різноманітний характер:   історичні розповіді,  любовні історії,  трагедії,  комедії,  поезію,  пародії  і різні форми  еротики. численні історії розпові про  джинів, магів і легендарні місця, які часто змішуються з реальними людьми й ією; історичний каліф  гарун аль-рашид  є основним головним героєм, як і його придворний поет  абу-нувас  і візир,  джафар аль-бермакі. іноді персонаж у розповіді шехерезади почне розповідати іншим персонажам власні історії, приводячи до багатошарової оповідної текстури.

різні версії мають різні індивідуально деталізовані закінчення (у деяких шахерезада просить про прощення, в інших шахерезада народжує дітей і король вирішує не страчувати свою дружину), але вони всі закінчуються тим, що король не страчує свою дружину, даруючи їй життя.

казки шахерезади можуть бути розбиті на три основні групи, які умовно можна назвати казками героїчними, авантюрними і шахрайськими.