Краса природи в поезіях шевченка, тичини, гуцала

Багато українських поетів не могли описати природи своєї бадьківщини та й взагалі писати на українській мові забиронялося.але були такі хто йшов проти закону,бо любили україну. таких було дуже мало. одними з таких були: шевченко ,тичина , гуцало.вони не боялися арешту. вони любили свою батьківщину. найбільше    це видно у творах про українську природу.ці автори бездогано описували її.вони із буденного та нудного робили щось незвичайне.хоч це було давно, та ми і досі зустрічаємо ці твори.

В історії української літератури є багато цікавих постатей. Особливе місце серед них посідає Остап Вишня. Його творчість відзначається глибокою самобутністю, гармонійним поєднанням ліризму і м'якого гумору. Остапові Вишні належить пріоритет у жанрі гумору. У його усмішках поєднуються розповідь про події та авторські відступи, у чому полягає особливість стилю письменника.

Ліризм гуморесок Остапа Вишні йде від захоплення рідною природою, від любові до народної пісні. Задушевність, глибока емоційність, вибух безпосередніх вражень характерні для творів українського гумориста. Не випадково описи природи, як правило, завершуються пісенними рядками, що посилює емоційне сприйняття:

Ой зійди, зійди, ясен місяцю, Як млинове коло...

У гуморесках-жартах засуджується самовпевненість людей, невігластво. "Усмішки" Остапа Вишні показують широку картину життя в Україні. Автор зображує цілу галерею образів добродушних, довірливих, щирих образів селян, розкриває ряд болючих проблем колективізації, індустріалізації, українознавства, патріотичного обов'язку.

Объяснение:

Уповісті «захар беркут» іван якович франко створив образ справжнього народного ватажка, щирого патріота рідної землі.                    у великому гірському селі тухля живе сивий чоловік захар беркут. у тухольській громаді його дуже поважають, прислухаються до думок. захар уміє говорити, як ніхто інший, він один може так точно й влучно висловити думки всієї громади.                    цікаво те, що маючи такі надзвичайні лідерські здібності, він не прагне влади над громадою, а лише дає цінні й розумні поради. саме так говорить про свого батька син захара — максим: «але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має ніякої й не жадає її».                    захар беркут був найстаріший віком у всій тухольській громаді, адже йому вже дев'яносто літ. він батько восьми синів, і троє з них сиділи вже разом з ним між старцями. але не лише своїм поважним віком заслужив він таку честь — бути ватажком, він відрізняється винятковою мудрістю й практичністю розуму. «високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, захар беркут був правдивим образом тих давні провідників цілого »                    цікаво і те, що, незважаючи на свою старість, цей чоловік був ще досить сильний, продовжував працювати в садибі й на пасіці. усі тухольці постійно дивувались його знанням у садівництві, а він радо і передавав свої знання кожному, хто цього хотів. «а вже найбільшим добродієм уважали тухольці захара беркута за його лі лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як захар беркут».