Надо твір на тему "у чому виявляють активна життєва позиція та максимальна самореалізація людини? "

Сучасна дійсність диктує нові правила, розставляє інші пріоритети і висуває актуальні вимоги для людини. непохитним залишається одне – людина повинна реалізувати себе. багато сотень років вважалося, що місце жінки в суспільстві вичерпується ролями дружини, матері та хранительки вогнища, а чоловік повинен йти на війну, організовувати свою діяльність так, щоб прогодувати своєю сім’ю. зараз багато що змінилося. вже ніхто не ставить до людини жорстких статевих і рольових характеристик та не вимагає їм відповідати. багато жінок роблять кар’єру, а чоловіки часом досягають успіху в професії пекарів і стилістів. тут якось відразу напрошується питання: а що ж виступає запорукою подальшої успішної життя? людина, як і люба інша жива істота, цікавиться і постійно хоче дізнаватися чогось нового, вчиться чомусь, ділитися отриманим досвідом з оточуючими. згадайте маленьких дітей, з якою жадібністю вони поглинають інформацію про цей світ, часом за один день дитина дізнається десяток нових слів, відчуває призначення кількох предметів і, здається, зовсім не втомлюються. а тепер подумайте, як сильно прогресує дорослий за той же проміжок часу в один день? приблизно в десять разів менше. звідси висновок, що саме активне ставлення до життя сприяє успішності в ній. важливо зауважити, що неоціненна роль батьків, які повинні всіляко заохочувати активність власних дітей, адже тільки дитина здатна встигнути навчитися в школі, відвідати музичну школу, сходити на тренування з гімнастики і вигуляти улюбленця в один день. це унікальний потенціал, який необхідно тренувати з дитинства та підтримувати в дорослому житті. як резюме хочеться процитувати напис на лондонській біржі, яка говорить «успіх – значить встигнути». і помітити, що активність, як і інші позитивні характеристики людини, необхідно тренувати протягом усього життя.

2.1.2. художні особливості твору.метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», « зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «сер­денько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б'ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба».порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», « як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах».повтори: «одна, », «, пала, », «плавай, плавай, лебедонько».епітети: «біле личко», «карі », «щира правда». звертання: «легше, мамо, в труні лежати», «бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «зроби, моя пташко! ». «добре, », «і, бабусю», «плавай, плавай, лебедонько! », «скажи, моє серце! », «ма­мо доле моя! », «боже милий, боже! », «подивися, тополенько! », «рости ж, серце-», «не знайте, дівчата! », «бо не довго, чорнобриві! »

Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. у с. Іванківцях Срібнянського району, Чернігівщина в родині вчителів.

У 1978 році закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя. Прозу почала писати з 1980 р.

Працювала вчителем російської мови й літератури на Срібнянщині, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини.

З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.