Створом чи може зло зупинити добром

Добро  – це не лише безкорисні вчинки по відношенню до інших,  добро  – це те, що ми вважаємо правильним і те, що може нас зробити ближчими до небес. добром не можна назвати лише якісь вчинки чи дії, добро – це можливість зробити себе щасливим так, щоб навколо всі казали, що це правильно, без лестощів, щоб всі навколо були щасливими разом з вами, щоб робити всіх навколо щасливими і самому бути щасливим від того. натомість, зло – це також не лише поняття, коли ми когось ображаємо чи в когось крадемо, не коли ми зробили якийсь поганий вчинок і нашкодили комусь, зло – це наш внутрішній демон, який інколи підштовхує нас до дій, які ми вважаємо правильними тому, що внутрішня темрява не знає іншого способу вийти назовні, цю темряву можна розвіяти, якщо намагатись думати тверезо, але частіше це зробити важче, як то кажуть: «руйнувати легко, збувати тяжко». проте, зло не завжди щось погане, коли важко дійти якогось логічного завершення, ми вчиняємо  так як підказує нам інстинкт. іноді ми робимо якийсь неправильний вчинок, для того, щоб потім події повернулись так, що всім від того краще, наприклад, ми можемо збрехати дорогій людині, а потім ця брехня підштовхне її до дій, від яких вона стане щасливою, проте, якщо брехня затягнеться і вже важко буде визначити де правда, а де вигадане, тоді наслідки можуть бути плачевні. потрібно бачити межу між добром і злом, хоча вони і переплітаються, якби дивно це не звучало, ми повинні розуміти, що кожен наш вчинок повертає написаний хід нашого життя на нову строку, новим шрифтом і якщо сильно загубитись у правильному виборі, можна наробити багато  і тоді навряд чи такий рукопис варто буде продовжувати.ми щодня поберемось в нас самих, чим вирішуємо хід власних подальших подій і подій, які впливатимуть на наше . якщо ми будемо робитимемо вибір в сторону зла, наші думки будуть настроюватись та цю темну хвилю і наша внутрішня війна піде у бік, який не пророкує  нам приємний кінець, проте, якщо очистити думки від темних помислів і робити правильні вчинки, тоді можна впевнено сказати, що тоненький але світлий шлях у щасливе майбутнє нам гарантовано. проте цей шлях тернистий і не завжди добрі вчинки і думки можуть вирішити всі проблеми іноді варто підтримувати світле відчуття твердою рукою і холодним розумом, що цілком можливо буде краплинкою дьогтю у «медовій «душі.всі ми однакові у тому, що можемо обирати, бути нам щасливими чи думати, що ми щасливі. робити світ кращими, чи чекати поки він сам таким стане. звертати увагу на те що нам не подобається і намагатись зробити це прекрасним чи просто проходити повз. жити чи просто існувати. вибір – це тяжка ноша, яку нам доведеться нести все своє життя, але це плата за те, що нас створили такими прекрасними і лише нам обирати підтримувати цю красу чи нехтувати таким даром. добро і зло в житті людини  – це не просто важлива частина її життя. це саме життя людини і кожен повинен оцінювати його з обох сторін.

На сторінках книги Зірки Мензатюк – захоплююча мандрівка замками України, переплетення містики і реальності, сучасного і минулого. Звʼязок епох проходить крізь серце, душу і помисли маленької героїні повісті Наталочки Руснак. Битву під Берестечком – одну з найбільших трагедій української історії – надзвичайно яскраво виписано Зіркою Мензатюк. Свідком саме цієї події стала Наталочка, заглянувши у минуле.

Кілька разів Наталочка заглядала в минуле, і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!». Національне треба відчути усім серцем, побачити на власні очі.

Ми дійшли висновку, що наша сила в єдності. Усі ми – українці, нас єднає Батьківщина, почуття любові до неї, поваги до її нелегкої, але героїчної історії. Адже непоборним є той народ, який відчуває себе єдиним цілим!

Зовсім засліплений жадобою до грошей, тому легко стає жертвою досвідчених шахраїв-фальшивомонетників. зажерливість до накопичення грошей і землі становить основний зміст образу калитки. герой не гребує ніякими способами нажитися, нерідко за рахунок руйнування господарства бідних селян, що через злидні тікають із села, і дрібних поміщиків. земля — його мета, гроші — його засіб. із цих двох речей складається його уявлення про життя. від однієї тільки уяви про докуплений шмат землі в калитки «диханіє спирає». скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть наймитам. вівтар своєї жадоби калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина. його скнарість переходить усі межі. він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. у робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать». коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що «худобу ганять в празник гріх». і авторитетно додає: «блажен чоловік, іже скоти милує». його справжня «філософія» шита білими нитками: «скотина гроші коштує». калитка сердиться на копача за те, що той багато їв під час обіду. він ніколи не п’є за власні гроші, бо «від своєї горілки у грудях пухне». прагнення збагачуватися заради самого збагачення без будь-якої іншої мети. калитка безмежно радий, що і йому, нарешті пощастило відкрити секрет, як багатіють його конкуренти. це й засліпило йому очі. його душею повністю керують багатство і гроші. кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядкований здійсненню мети. не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями. власну дочку заміж, калитка замість обіцяних п’яти тисяч відбувся парами худоби та десятком овець, а на придачу — «гуртом побили зятя й вирядили». півдня билися, «в хаті назмітали волосся на землі цілу куделю». (хазяйновитий роман аж два квача зробив вози підмазувати — не пропадати ж добру! ) калитка у весільній баталії два зуби втратив, зате грошики зберіг. нікому не довіряє, сам гасає, як несамовитий, підганяючи наймитів, рахує кожний окраєць хліба. свою жінку змушує іти до церкви пішки, та ще й прикривається сентенціями: «худобу ганять у празник гріх. блажен чоловік, іже скотину милує». навіть уві сні ввижаються лини та карасі, за які «можна грошики лупить у городі», або що в нього кум віднімає гроші і уві сні, і наяву все для грошей, ради грошей, через гроші. лізе в петлю, бо пропали гроші, вислизнула з рук земля смоквинова, яку збирався придбати. образ калитки наскрізь сатиричний. уже саме прізвище «калитка» (гамак, шкіряна сумка для грошей) відповідає його суті користолюбця, власника. роль герасима калитки прекрасно виконував сам автор п’єси.

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua