Отзыв о сказке є. гуцало"сім'я дикої качки" ( на украинском языке )

Від самого народження ми пізнаємо цей великий прекрасний, неозорний світ, вчимося жити в ньому так, щоб відчувати гармонію взаємин між людьми і гармонію співіснування з живою природою. саме ці проблеми порушує в своєму оповіданні "сім'я дикої качки" український письменник євген гуцало.  оповідання "сім'я дикої качки" знайомить нас з юрком і тосею —головними героями, які, потрапивши в одну й ту саму ситуацію, по-різному проявляють себе, по-різному до неї ставляться.   це невеличке оповідання залишає в душі глибоку рану, великий жаль за вчинок юрка. адже він втрутився в світ природи, порушив його гармонію, знищив сім'ю дикої качки — початок нового життя, знехтував материнськими почуттями і дитячими почуттями каченят. на мій погляд, юрко зробив це не задумуючись, адже потім він усвідомив свою помилку, але,виправити вже нічого не міг. як легко зламати гілку дерева, зірвати квітку або листок, але неможливо відновити їх життя. чому ж так безтурботно ми інколи ставимося до природи, яка робить наше життя яскравим, здоровішим, наповненим світом краси?   звичайно, я засуджую вчинок юрка і склоняюся перед тосею та сільськими хлопцями, які прагнуть врятувати каченят, захищають дику природу. міські діти трохи відчужені від природи, дибляться на неї як на місце розваги та здобичі. тому їм слід прислуховуватися до сільських дітей, які зросли в ній, вміють любити її і поважають її закони. мені здається, що більше ніколи в житті юрко не повторить свою помилку, бо все ж таки в душі він визнав свою неправоту.  оповідання "сім'я дикої качки" вчить нас відчувати себе частинкою природи, любити, турбуватися про неї, захищати і оберігати її гармонію. і тоді світ навколо нас буде добрішим і щасливішим. 

Моя відповідь на це запитання-ні,зовсім нелегко.читаючи твор,ми знайомимося з федьком,його друзями та з панським сином толею.федька всі звикли вважати розбишакою,відчайдухою.він був дуже сміливий хлопець.але люди не сприймали його серйозно.батьки постійно лаяли,лупцювали.проте толя-така собі квіточка, дунути на нього боязно,раптом зникне? толіни батьки завжди звинувачували халамидника в усьому.та ось трапилася пригода на крижині.федько.як завжди,показував свою спритність та відвагу.а квіточка-толя заздрив йому(він постійно сидів вдома.батьки не пускали його гратися із "звичайними" хлопцями).толя ледве не помер на той крижині.а федько халамидник врятував його! ціною свого життя! коли ховали федька,цей мерзотний толя кружився на одній ніжці та грав з чижиком.чесний федько не зізнався батькам толі,що той сам скакнув на ту кляту крижину.не сказав також і що рятував його.висновок.не легко розпізнати людину.я вважаю федько-справжній герой.і врятував мерзотну,невдячну,брехливу панську дитину ціною свого життя! нажаль,навіть батьки федька не вгледили яка в них порядна дитина.а батько,як завжди,лупцював вже помираючу свою

М. стельмах є справжнім майстром великої прози. у його різ­номанітній творчості помітне місце займають автобіографічні пові­сті, такі як «гуси-лебеді летять» і «щедрий вечір». прототипом михайлика, головного героя цих творів, є сам письменник у дитин­стві.михайлик — ще маленький хлопчик, отже, сприймає життя безпосередньо і щиро. усе навколо для нього — справжнє диво, казка, як кожна дитина, він вміє насолоджуватися життям: нехай він і не має санчат, та ночовки можуть їх замінити, бо яка ж це радість взимку кататися на льодовій гірці; жменька доспілих чере­шень, норка борсука, випрошена в когось книжка дарують йому справжнє щастя. проблеми, що турбують михайлика, можуть зда­тися дрібними, та для нього вони надзвичайно важливі: де дістати книжку, як би так пройти до хати з вулиці босим, щоб не побачила мати, як пробратися до театру.хоч михайлик ще тільки формується як особистість, та про нього вже можна сказати, що це добра, щира людина, яка вміє відрі­знити добрих людей від злих, щирих від лицемірів, яка поважає дорослих і їхню працю, що більш за все на світі хоче навчатися і стати вчителем. і оточуючі теж люблять михайлика: із задоволен­ням проводить з ним вечори дядько себастіян, намагається допо­могти йому мар’яна, дівчина люба ставиться до нього як до щиро­го друга.михайлик тільки починає свій шлях, та дорослі вже бачать, що з нього має вирости неабиякий хлопчик. дід сказав про нього: «бу­деш іти межи люди і вибивати і» йому пророкують майбут­нє вчителя, хоч це малому хлопчикові здається неможливим, та крім того, що він розумний і кмітливий, михайлик ще надзвичайно ціле­спрямований: що тільки він не вигадує, щоб дістати нову книжку. пророцтво діда виправдалося: з маленького сільського хлоп­чика виріс великий письменник, що не тільки добре пам’ятає свої  корені, а й  добре усвідомлює: за тем, ким він став, він має дякувати  односельцям  і родині, серед яких хлопець формувався як особис­тість.