Вірш "садок вишневий коло хати" чому в творі не описується роль батька? куди він подівся?

Тарас Григорович написав цей вірш у 1847 року,коли перебував у казематі ІІІ відділу Імператорської канцелярії в Санкт-Петербурзі.Тож вас цікавить питання чому не згадується батько?На мою думку він написав лише про матір бо дуже любив любив її.Абатька напевне не дуже.Перед смертю він не передав Тарасові спадщини,пиячив.

Пробачте якщо це не те що ви шукали.

Відповідь:Сергій. Здається, що Митька я знав завжди. Ми дружимо дуже давно. Митько – чудовий товариш. А ще у нього, за його власним висловом, „добре варить казанок”. А скільки ідей з’явилося у голові мого друга в таборі. От тільки ідеї ці не завжди дають найкращий результат. Митько. Ото Генка! Ото кадр! Не побоявся йти до табору вночі. А як цікаво придумав, коли назвався Миколою Мусюкіним. Такому хлопцеві місце в нашому наметі. Ми станемо чудовою командою. Митько про Славка. Цей Славко – справжній мамин синочок. До табору поїхав, бо так мама йому, Славусикові, сказала. Спортивної години він не любить, бо тут можна „рученьки і ніженьки переламати”. А акордеон! Ви таке бачили? Щоб з акордеоном до табору припертися. Тюхтій, боягуз!.. І чому саме він потрапив до нашого намету? Славко своїми вчинками доводив, що він не „мамин синочок”. Він не побоявся вийти посеред ночі ловити „злочинця”. На конкурсі пісні, коли Сергій забув підставити йому стілець, грав лежачи). Славко про Сергія. У таборі я познайомився з двома друзями. Якщо порівнювати Сергія з Митьком, то він справжній ангел. Але Сергій завжди слухає Митька, робить те, що той придумає. Після перебування в таборі хлопці змінилися. Вони навчилися дружити, вболівати один за одного. Але найбільше змінився Славко. Він став справжнім героєм зміни.

Пояснення:

Объяснение:

Створення українського гімну бере початок з осені 1862. Український етнограф , фольклорист , поет Павло Чубинський створює вірш «Ще не вмерла України ».

Ставшим популярним на Західній Україні , патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них , священик Михайло Вербицький, відомий композитор свого часу , натхненний віршем Павла Чубинського , пише музику на вірші і вперше сам виконує композицію в залі духовної семінарії в місті Перемишлі (тоді Премзеле )