Характеристика героїв твору таємне товариство боягузів

Что ты сказал вообще не понимаю

Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.

   Автор любить природу. У творі  він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.

   Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.

    Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.

ответ:вот

Объяснение:

Цитатний матеріал.

   «Стокгольмська поліція розшукує дев'ятирічного Буссе ВільгельмаУльсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».

   «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

   «Я здебільшого сидів у Бенка».

   «…той, кого так довго шукає …король!» Країни Далекої.

   «Дух нахилився, взяв в обійми, навколо засвистіло й загуло, і ми полинули в простори».

Міо у Країні Далекій

   «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

    «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

   «Я росту, і мені тут добре».

    «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

    «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

   «…в мене є Міраміс із золотою гривою».

   «Був собі королевич, і одного разу він сів на коня і поїхав у мандри місячної ночі...»

    «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

Міо у  Країні Чужинецькій

   «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

   «…лицар із Країни Далекої».

   «Я ще дужче що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

   «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

    «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

    «Мій меч, здатний розітнути камінь!»

    «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

    «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

    «вибив меча з його руки».