Визначте назву твору, автора і героя, якому належить фраза: «як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»: а) остапу мандриці (м. коцюбинський, «дорогою ціною»); б) михайлу решету (в. дрозд, «ирій»); в) герасиму калитці (і. карпенко-карий, «сто тисяч»); г) стефану дропану (о. назарчук, «роксоляна»2. комедія — це: а) невеличкий епічний твір (різновид оповідання), характерними ознаками якого є незвичайна життєва подія, напружений розвиток дії й несподівана розв’язка; героїв небагато, увага зосереджена на розкритті переживань і настроїв дійових осіб, як правило, відсутні описи; б) епічний твір середнього розміру, в якому змальовано життя одного чи кількох героїв тривалого або важливого за подіями часу; займає проміжне місце між оповіданням і романом; в) драматичний твір (п’єса), у якому характери, конфлікти, звички, дійові особи постають у смішних комічних формах; г) невеликий твір, в якому один актор виконує кілька ролей, змінюючи свою зовнішність або перевтілюючись у різні образи.3. якої масті був кінь шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (в. дрозд, «білий кінь шептало»)? а) сірої; б) білої; в) бурої; г) сріблястої.середній рівень4. стисло опишіть, за яких обставин загинула соломія (м. коцюбинський, «дорогою ціною»)? 5. яким чином невідомий обдурив калитку (і карпенко-карий, «сто тисяч»)? 6. стисло опишіть, як настя лісовська потрапила у гарем до сулеймана пишного (о. назарук, «роксоляна»)? достатній рівень7. виконайте одне із завдань: а) доведіть, що на образах остапа і соломії (м. коцюбинський, «дорогою ціною») втілено волелюбність українського народу. наведіть переконливі приклади з твору.б) обґрунтуйте фразу, яка стосується герасима калитки, головного героя комедії і. карпенка-карого «сто тисяч»: «земля — його мета, гроші — його засіб».в) як ви вважаєте, як спромоглася українська дівчина-бранка досягти такого високого становища в османській імперії (о. назарук, «роксоляна»)? високий рівень8. напишіть твір-мініатюру на одну з тем: а) «вінець нев’янучої слави роксоляна» (за повістю о.назарука «роксоляна»).б) «свобода і неволя у твору в. дрозда "білий кінь шептало”».в) «без душі легше, як без грошей» (за комедією і. карпенка-карого «сто тисяч»).

1 в
2 а
3 а
4Соломія потонула в річці
5 Невідомий продав не справжні карбованці.
6 її захватили турки та продали сулейману
7 б 
Зовсім засліплений жадобою до грошей, тому легко стає жертвою досвідчених шахраїв-фальшивомонетників. Зажерливість до накопичення грошей і землі становить основний зміст образу Калитки. Герой не гребує ніякими нажитися, нерідко за рахунок руйнування господарства бідних селян, що через злидні тікають із села, і дрібних поміщиків. Земля — його мета, гроші — його засіб. Із цих двох речей складається його уявлення про життя. Від однієї тільки уяви про докуплений шмат землі в Калитки «диханіє спирає». Скупиться по-людськи поїсти, сам працює і не дасть відпочити й навіть наймитам. Вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина. Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, «гріх у неділю снідать». Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що «худобу ганять в празник гріх». І авторитетно додає: «Блажен чоловік, іже скоти милує». Його справжня «філософія» шита білими нитками: «Скотина гроші коштує»

За основу сюжету поеми «Гайдамаки» Т. Г. Шевченко взяв один з епізодів так званої Коліївщини – знаменного для історії України повстання, яке виникло у 1768 році. Автор походив саме з тих міст, де і відбувалися ці події, тож мав можливість особисто чути легенди і спогади, пісні і думи про гайдамаків. Ще перед початком роботи над поемою Т. Шевченко вивчив багато історичних документів, складених українськими, польськими і російськими авторами. В результаті цього великому Кобзарю вдалося створити глибокий поетичний твір, в якому реальні історичні події гармонійно поєднані з народним поглядом на ті криваві, жорстокі часи.

Головний герой поеми – наймит у шинкаря Лейби, сирота Ярема Галайда, через сприйняття якого відображені усі події. Єдина для хлопця розрада у його нелегкому житті – це дочка титаря, кохана дівчина Оксана. Вона відповідає Яремі, та обставини складаються так, що особисте щастя закохані можуть здобути лише через боротьбу за щастя свого народу.

Саме в той час гайдамаки піднялися на боротьбу проти конфедератів і Ярема виказав бажання приєднатися до них. Ненависть до загарбників, любов до своєї пригніченої Батьківщини у Яреми приймають ще і особисті риси. Старший одного із загонів конфедератів забрав його Оксану для розваг, а батька дівчини вбили його підлеглі.

Сюжетна лінія кохання Яреми і Оксани розгортається на тлі виразно і яскраво змальованих картин повстання. Багато крові проллється у цій боротьбі, але найбільш символічною у поемі є сцена освячення козаками зброї, яке відбувається у гетьманській столиці – Чигирині.

Під час освячення кобзар співає пісні про гайдамаків та Залізняка, а священик у своїй промові закликає козаків до захисту рідної України:

«Не дайте матері, не дайте

В руках у ката пропадать!

Починається великий бій проти шляхти:

Горить Сміла, Смілянщина,

Кров'ю підпливає...

Чорним шляхом запалало,

І кров пролилася

Аж у Волинь».

У поемі «Гайдамаки» Т. Г. Шевченко зберігає вірність історичній правді. Він показує, якою жорстокістю супроводжується народний гнів, а криваві, страшні епізоди у творі ідуть один за одним. І на цьому тлі ліричні відносини Оксани і Яреми допомагають читачам зрозуміти, що народна жорстокість не природна, а викликана довгим знущанням польських конфедератів над людьми. І хоч Ярема та Оксана все ж таки знаходять один одного і навіть вінчаються, але в тих умовах здобути особисте щастя неможливо. Ярема повертається до лав гайдамаків, його весілля з Оксаною закінчується пожарищами, а сама поема – страшною за своєю реальністю картиною: на базарі в Умані стоїть ксьондз з двома хлопчиками, синами одного з ватажків гайдамаки Гонти. Гайдамаки присягалися знищувати католиків, та ксьондз на це каже:

«Гонто, Гонто!

Оце твої діти.

Ти нас ріжеш – заріж і їх:

Вони католики».

І Гонта вбиває своїх синів! Але Т. Шевченко не бачить вини ватажка, не вважає цей вчинок жорстоким, адже перед необхідністю кривавої жертви Гонту поставили обставини, що склалися під час боротьби. Де ж тоді правда, а де кривда? Хто ж винен у всьому тому? Гонта каже:

«Сини мої, сини мої!

На ту Україну

Дивітеся: ви за неї

Й я за нею гину».

Тарас Григорович Шевченко – великий митець поетичного слова, відданий високій справі. Він добре розуміє, що будь-яка народна війна – це завжди вогонь та кров, це загибель правих і винуватих. Тому з усією силою художнього слова великий Кобзар звинувачує тих, хто став причиною страждань українського народу.

Назва твору: "Під чужим небом"Автор: Є. Маланюк

Тема: туга за рідним краєм.

Ідея: ніде людині не буде так спокійно, як на Батьківщині.

   Художні засоби "Під чужим небом"

   Епітети: паризькі бруки, вулиці прастарі, матернії руки, вогненний слід, сіре поле, кришталеві хвилі, смертний біль, бронхітне гавкання, цвинтарно-мертвий спокій.

   Анафора: Ні, не знайти. Ніхто не знає / Ніхто не чув твоїх плачі.

   Повтори: А я тут, на чужинних бруках, чужий - несу чужий тягар; Тільки б рідного поля зворушлива стрічка! /Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!

   Ритор. запитання: Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? Що мені телефони, версалі, експреси? Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?

   Алітерація: (р) - Зростає лише рівний профіль і зоряний зір.