План до повісті "іван вишенський" іван фракко

1 священнецьке життя і вишенського на україні 

2 подорож на афон

3 гості з україни

4 повернення до україни

5 спроба   змінити життя українців 

6 відкриття чи заснування непамятаю монастиря

7 марна спроба

8 поверненя в афон 

9 наказ замурувати його в печері

10 смерть в печері 

ось так   тільки троха інакше напиши ніж я тобі написа і все буде ок

Усі ми люди… коли говорять «будь людиною» , розуміють порядність, чесність, доброту, співчутливість, безкорисливість, совісність та багато інших хороших рис.       людина наділена розумом, вона може керувати своєю поведінкою. совість підказує цей правильний вибір. а починається шлях справжньої людини з гарного виховання, дотримання   чеснот, наявності доброго серця. в цьому можна рівнятися на наших волонтерів. прикладом може бути леся українка, яка незважаючи на невиліковну на той час недугу, що причиняла їй біль, будучи молодою не впала духом, написала багато чудових віршів.       утверджувати добро, не робити зла – таким є життя справжньої людини.

Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)

Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.

Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.

До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.

Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».