Определить главную мысль оповидання ! ^ бабусин онучок чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби стехи. старенькій уже важко розпізнати. сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки тремтять — купаються в щедрому сонячному промінні. а довкола — зграйка білих ромашок, ніби сузір’я. — бабуню, — крутнувся біля неї андрійко. — послала мати, щоб я обірвав вишні. ви, мабуть, самі нездужаєте? — еге ж, нездужаю-таки, — старенька привітно глянула на сусідського хлопчика. — зате я, бабуню, хутко все обірву, — запевняє андрійко. — тільки листя посиплеться! баба стеха дріботить до дверей, шукає в сінцях і виносить полотняну торбину. хлопчик чіпляє її через плече й біжить у садок. коли бабуся підійшла до розлогої вишні, андрійко вже осідлав найвищу гілку. між зеленим листям тільки сорочка біліє. — не гойдайся, онучку, — застерігає старенька, — бо доведеться ловити тебе в пелену. — не бійтеся! — гукає згори хлопчик. — зате мені звідси можна небо дістати! — еге ж, — клопочеться старенька. — небо чи й дістанеш, штани залишиш на сучку. сидить андрійко вгорі, між небом і землею, обриває стиглі ягоди й думає про бабу стеху. хороша вона. завжди пригощає яблуками та вишнями, не свариться, коли якийсь бешкетник залізе до неї в садок. живе вона самотньо, от і роздає гостинці сусідським дітлахам. андрійко глянув униз. бабуся зіперлася на палицю, така маленька і суха, як маківка. — бабуню, а де ваші внуки? — далеко, ой, далеко, — хитає головою. — онучок, як місячко, одненький. мабуть, виріс — а чому він не їде до вас? — мабуть, клопоти не пускають. уже й листи не змовкла. ще нижче схилилася на палицю. — не барися там, андрійку, — стривожилася. — дереву вже важко тримати тебе. хлопчик хвацько зістрибує на землю. увесь обмурзаний вишнями. пузата торбина відтягує йому руку. баба стеха полегшено зітхає: — от і гаразд. — прийду до вас і яблука трусити, — каже андрійко. — еге ж, — старенька неквапно ступає, обмацуючи стежку палицею. — вночі так гупають, аж у хаті дзвенить. на рундуку хлопчик висипає соковиті вишні у велику емальовану миску. — бери, андрійку. мені вистачить. хлопчик дивиться на стареньку, на сиве її волосся, що вибилося з-під хустки, й раптом каже: — бабусю, візьміть мене