Твір на тему: найбезцінніша коштовність на землі -

Найбезцінніша коштовність на землі - це моя сім*я.
Моя сім’я – найкращий скарб.
 Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх
батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєю бабусею та дідусем.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і
справедливість, порядність, любов і ласку до мене,до
моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, до всіх, хто мене оточує.
Від своєї неньки я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які проявляє вона щодня.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій,
взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я стою твердо на ногах і впевнена у завтрашньому дні.

Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і
сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо
своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками,
своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні
переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за
нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і
щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші
батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя
сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками
і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це
є безцінним скарбом для мене.

Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я
буду берегти, як свою зіницю ока.

— Томе!

Ані звуку.

— Де ж це він, шибеник, подівся, хотіла б я знати... Томе, озвися!

Ані звуку.

Стара жінка зсунула вниз окуляри й, дивлячись поверх них, роззирнулася по кімнаті; потім підняла окуляри на чоло й поглянула з-під них. Вона пішла до відчинених дверей, стала на порозі й повела оком по грядках помідорів, зарослих дурманом, — то був її "город". Тома не видно ніде.

Раптом позад неї щось шурхнуло, і вона обернулася — саме вчасно, щоб схопити за полу куртки невеликого хлопчиська й не дати йому втекти.

— А, ось ти де! Ти що там робив?

— Нічого.

— Нічого? А ти поглянь на свої руки. І на свій рот. Це що таке?

— Не знаю, тітонько.

— Зате я знаю. Це варення — ось що це таке. Сто разів тобі казала: не чіпай варення, бо шкуру злуплю! Ану дай мені оту лозину!..

Лозина зависла в повітрі. Здавалося, порятунку немає.

— Ой тітонько! Мерщій оберніться!

Стара рвучко обернулась і про всяк випадок сторожко підібрала спідницю. А хлопчисько миттю дременув геть

Відповідь:

Вибирайте щось з цього:

парубки, скриня, шинок, люлька, козак, варенуха, горілка, миска,  пекло, "підкотившись до неї бісиком", "китайчані шаровари", пика,  клямка, пужално, плахта, запаска, сорочка, стрічки, сіни, піч, горшки, "одягнений у кобеня з відлогою", "масні з сметаною вареники",  "барвиста плахта з китайчатою запаскою", "плетена повітка", "жупани та старовинні кунтуші із золотими галунами", "На городі, крім маку, капусти, соняшників, засівалося щороку дві грядки тютюну", чередник,  " на втіху поколядувати трохи під вікнами", "ладівниця, що висіла в нього на перев'язі при боці", "викладали з мішків і хвалилися паляницями, ковбасами, варениками, яких встигли чимало вже наколядувати", черевики, кадовб, намисто, запорожець, діжка, галушки, кожух, гречаники, коржі, "мішки: з книшами чи з паляницями?", тин, коцюба, ярмарок, "чим ти мастиш собі чоботи, смальцем чи дьогтем?", "дячиха у заячому кожусі, критому синьою китайкою", "Літні жінки в білих намітках, в білих сукняних свитках",  "Дівчата, у яких на головах намотана була ціла крамниця стрічок, а на шиї намиста, хрестів та дукачів..."

Пояснення: