І)) напишіть твір на тему образ коханої в сонетах в. шекспіра

Більшість шекспірознавців дотримуються спільної думки в тому, що Великий Бард дуже далекий від ідеалізації коханої, чия краса асоціюється у нього з „темрявою”, а сама вона „недобра” (”unkind”), „нещира”, „невірна” („untrue” ). З огляду на це, цікавим видається переклад заключного двовірша, запропонований І.Костецьким. Він наважується на вельми сміливий крок: спочатку акцентує увагу на небесній природі любові („Найближче неба. Доторкнися, небо” ), а потім досить несподівано резюмує: „Люблю. Люблю. Не чисту грудь-тебе бо”. Несподівано, ефектно і по-своєму оригінально. Запускається механізм асоціювання: спадає на думку і „смаглява леді”, чия чарівна чуттєвість так вабить героя (сонети 149, 150), і друг, що втілює як безліч чеснот, так і брак досконалості (сонет 69). Тож у перекладі І.Костецького, як, до речі, і в тексті оригіналу, так і залишається непроясненим, хто ж, зрештою, приховується за сповненою особливого аксіологічного сенсу метафорою „A God in love” [15, 39].Отже, любов Шекспіра - це таїна, яку можна розгадувати, але навряд чи можливо остаточно розгадати. Кожен із перекладачів сонетів відкриває певну грань незбагненного феномену любові, народженого поетичною уявою Великого Поета. При цьому кожна інтерпритаційна версія має свій сенс і культурний зміст. Саме паралельне читання оригіналу і його вдалих перекладів, коли процеси мислення та естетичного освоєння розгортаються в площині декількох текстових втілень однієї концепції, і створює об’єктивні гносеологічні передумови для розширення смислових обріїв рецепції оригіналу.Не менш цікавим об’єктом літературознавчої інтерпретації є візія кохання, представлена Шекспіром у 144-му сонеті. Розкодовування прихованих смислів, виявлення провідного лейтмотиву та визначення того онтологічного простору, в якому розгортається основний сюжетний конфлікт цього твору, сприятимуть, як думається, адекватнішому розумінню авторського задуму. Це, у свою чергу, дозволить не тільки увиразнити шекспірівську концепцію кохання, але й розглянути існуючі українські переклади цього ліричного твору в новому ракурсі [18, 214].У 144-му сонеті Шекспір зіставляє у двобої різні іпостасі кохання - до світлого юнака (a man right fair ) та смаглявої леді (a woman colour’d ill ). Ключовим принципом, на якому вибудовуються центральна змістова колізія, ейдологія та ціннісна семантика цього сонету, є принцип контрастності. Реалізується він насамперед через низку яскравих лексичних антиномій: comfort - despair , angel - devil, fair - colour’d ill, purity - foul pride . Уже в першому катрені розгортається основна сценарна модель - трагічне усвідомлення ліричним героєм роздвоєності власної душі. Він одночасно відчуває любов і до юнака, який постає в його уяві втіленням світлої іпостасі кохання, і до жінки, яка символізує темний бік пристрасті та асоціюється зі спокусою, гріхом і пеклом.

В усіх словниках тлумачення слів ми можемо знайти, що щирість - це висловлювання справжніх почуттів, правдивість та відвертість. І зазвичай, цю рису відносять до позитивних рис характеру. Але чи завжди? Іноді, щирість може бути неввічливою і висловлюватися у негативних речах.

Усі люди щирі - чи то більше, чи то менше. Хтось ніколи не приховує справжніх емоцій, навіть від просто знайомих людей. А хтось інший - може бути щирим лише з близькими та друзями, яким надзвичайно довіряє.

Але все ж, ми не можемо бути відвертими у своїх словах та діях завжди та з усіма. Наша щирість залежить від людини, ситуації та рівня довіри. І тільки ми вирішуємо з ким і коли бути чесним.

Объяснение:

1. Звучання розмови. Приклади: Як почув [Пістряк] гомін свого начальника, так зараз, знявши шапочку, і підійшов до нього, і поклонивсь йому низенько (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); Дзвінок голови — і враз стихає приглушений гомін людських голосів (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 6);

// Розмови, чутки. Приклади: Ходив гомін, що старші сини покійного панотця не дуже мирять з своїми парафіянами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 9); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися.. неминучою дійсністю (Андрій Головко, II, 1957, 255).

2. Безладний шум; гамір. Приклади: Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чутно гучного (Леся Українка, I, 1951, 72); Окремі зітхання, стогони та вигуки ночі змінилися густим, безперервним гомоном дня (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 6).