Чи можно вважати літературними побратимами т.шевченко, м.вовчка, п.куліша, ю.федьковича.

Так можна!адже вони пишуть однакові твори за їхнім змістом
але я незнаю чи це правильно

1. Родина головного героя повісті А. Чайковського «За сестрою» мала прізвище А Щупаки Б Коропи В Судаки Г Лящі 2. Павлусеві було А 13 років Б 15 років В 12 років Г 11 років 3. Із родини Павлуся пішов на Запоріжжя А дід Андрій Б батько Степан В брат Петро Г дядько Іван 4. Умовне місце, де збиралися козаки, мало назву А Глибока криниця Б Трохимова балка В Свиридова могила Г Іванів стан 5. Коли сотник віддав наказ наступати, Петрусь А дуже зрадів, бо нарешті він міг побачити справжній козацький бій Б дуже злякався В вирішив сховатися, щоб не вскочити в халепу Г сприйняв це як належне 6. Коли виявилося, що серед бранців немає Ганни, Павлусь вирішив А повернутися додому Б умовити козаків виступити в похід та знайти його сестру В залишитися разом із батьком і братом на Січі Г вирушити на пошуки сестри

Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію "Мені однаково, чи буду...", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "Мені однаково, чи буду..." У ньому ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: 
...Як Україну злії люде 
Присплять, лукаві, ї в огні 
Її, окраденую, збудять... 
Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: 
Чи хто згадає, чи забуде 
Мене в снігу на чужині - 
Однаковісінько мені. 
Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: "Мені однаково, чи буду // Я жить в Україні, чи ні". Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі - "На нашій - не своїй землі". Та перед цими рядками є й інші: "На нашій славній Україні". З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого - все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. Гадаю, саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й "малого сліду".