Які є химерні цитати в повісті ирій ?

•   «...кидалися одна до одної в обійми, цілувалися й плакали від зво­рушення, заливаючи міські вулиці потоками сліз,  аж бідолашним городянам  доводилось  кілька  днів  по  тому  плавати  у  човнах  та ночвах...»;•   «...на вербі ростуть груші...»;•   «...груша затріпотіла крильми, кукурікнула сиплим голосом моло­денького півня та, залишивши в дядьковій долоні хвоста, пурхнула на вербу...»;•   «...я прищикнув  йому  (дядькові)  мову дверми,  і  вона жалібно  за­скавучала,  наче  цуценятко...»;•   «...карасі  надвечір  вичалапують  на  піщаний  берег  і  лагідно  бесі­дують зі щуками...»;•   «...вовчиці наглядають за курчатами, аби ті не заблукали в лісових нетрях...»;Національна драма.  З української прози517•   «...осідавши швабри, довгим лунким коридором проскакали при­биральниці з  відрами...»;•   «Я  взявся  обіруч  за  край  неба  і  прихилив  небо  до  її  ніг,  взятих у  чорні лаковані  туфельки.  Я  відгорнув  глевке  передосіннє  хма­ровиння,  і  сонце зиркнуло їй у вічі...»;•   «...корова Манька взлетіла за до намальованих крил...»;•   «...дядько  Денис  узяв  корову правицею  попід  черево  і  поклав до кишені свого ширококрилого  галіфе...»;•   «Дядько вхопив з мисника ополоник, чигикнув ним по дну відра і впіймав тітку,  наче рибу в  підсаку...»;•   «Дядько власноруч лупив нутрій і. облуплених відпускав у басейн, аби вони  знову обростали шкурою та хутром...»;•   «...його  (діда  Єврася)  стала доймати  спрага,  він  перехилив у себе бочку з дощовою  водою...»;•   «Курку...  розрізали  навпіл:  одна  половина  пострибала  по  бабоді- дових грядках,  адруга —  по  тіткодядьковій полуниці...»;•   «Люстра  ж,  проломивши  муровану  стіну,  з  пронизливим  виттям пронеслася над  передмістям  і зникла в  безвісті...»;•   «Якось у черзі бабу Одарку штовхнули і вона розсипалася; зібрав­ши у вузлик свої кісточки,  баба Одарка почалапала до лікарні, де її заново  і  склали...»;•   «...курка сіяла по  городу яйця...»;•   «Я підбігав до купи брухту і штурляв кабанові все, що потрапляло під руку:  підшивки старих газет та журналів,  іржаві колеса тачок, потріскані,  нашпиговані гвіздками гумові покришки,  уламки до­щок,  лискучі дизельні циліндри,  березові й дубові оцупалки,  ко­лінчасті вали;  усе те з пекельним скреготом перемелювалося між жорно  подібних зубів кабана і  безслідно  зникало у його  невиди­мому череві,  буцім провалювалося під  землю...»;•   «Півень... не кукурікав, а вив по-лисячи, тонко й жалібно... нести­ся  кури  перестали  і  цілісінькі дні  греблися  під  горою,  лаштуючи нори...»;•   «Пес,  з’ївши,  і собі сказився,  вислизнув  з  ошийника та стрибнув прямісінько  в  пащеку кабанові,  якого  саме годувала тітка...»;•   «Кабан проковтнув Нерона-Балалайку,  буцім муху, і.  в сказі вирвав із землі гараж та й посунув уперед,  трощачи усе на своїм шляху..»•   «Я  вхопив  себе  за вуха,  підняв у небо і смикнув  завісу,  яка відді­ляла  десь  від  ночі.  Тої ж  миті  завіса  впала  і  густа  та  в’язка,  мов пакульська грязюка,  темінь хлюпнула на землю...»;•   «Жукове обличчя несподівано рипнуло і розсіялося, наче перести­глий гриб-димовик,  коли  на нього  наступити,  хмара смердючого іржавого диму...»;518Усі уроки української літератури у 8 класі•   «Славко  Пасічник зявився  у  школі  аж наступного  тижня,  оббіг­ши  з  великого  переляку земну кулю  по  51-й  паралелі тисяча  сто двадцять девять разів...»;•   «Я...  перевтілився  на  горобця  й  випурхнув  через  вікно  на  вули­цю...»;•   «...арифмометр, поблискуючи алюмінійонікелевими боками, гордо посунув  крізь натовп та зник...»;•   «Гасовщик  виносив  цистерни  перед  очі  натовпу  і  викручував  їх, наче  мокру білизну!»;•   «...жінка,  що  рятуючись  від  його  {Капоти)  п’яних кулаків,  пере­кинулася сорокою  і невгамовно  скрекотала...»;•   «Серце мені билося так гучно, що міліціонери на перехрестях три­вожно  озиралися,  в  довколишніх  будинках  подзенькували  шиб­ки...»;•   «Телефоністи,  що лагодили обірвану лінію,  прийняли дядька Де­ниса за  стовпа і обвішали дротами...»;•   «Електромонтери  примостили  на дядьковому носі  вуличний ліх­тар,  і ми довго  економили на світлі...»;•   «...дядько  Денис  поволі  випростався,  піднімаючи  на  плечі  Соба- кареву гору і шпурнув її в річку»;•   «Пиріжки в долоні стрепенулися,  затріпотіли крильми і пурхнули у прочинену кватирку коридорного  вікна.  Краєм ока я  бачив,  як вони  всілися  на  осокорі та загойдалися.  Струшуючи з  гілля  сизу паморозь...»;•   «Наступної  миті  гуца  пошпурнуло  в  небо,  неначе  камінь  кину­тий з пращі.  Він злетів усе  вище та вище,  аж поки не втрапив на оболонко  машинного  диму  та  пари  і  всівся  там,  звісивши  ноги у лискучих юхтових чоботях...»

В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ стала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово...В ранньому дитинстві для того, щоб відчути себе щасливим, мені було достатньо отримати у подарунок іграшку, про яку давно мріяв. Минав деякий час, радість поступово притуплялась, отримана річ ставала звичною, і те щастя, що переповнювало мене, кудись зникала. Ось і виходить, що це було звичайне виконання мого дитячого бажання. Хіба щастя може ось так раптово піти? Але тим не менш, в моєму дитячому сприйнятті це було саме велике, справжнє щастя.

Трохи подорослішавши, починаю розуміти, що мій стан душі багато в чому залежить від ставлення до мене оточують. Це і мої друзі, і викладачі, і просто знайомі. Я не хочу робити вчинки, від яких мені буде соромно. Я хочу мати справжніх друзів, які ніколи мене не зрадять, і я ніколи не стану зрадником у відношенні їх. Але найбільше це стосується батьків. Я хочу, щоб вони мною пишалися, і ніколи з-за мене не засмучувалися. Ось тоді я зможу бути щасливим.

Розуміння того, що я вже щасливий, маючи сім'ю, прийшло до мене після перегляду телевізійної передачі про дитячому будинку. Діти розповідали про своє життя, про мрії, про те, чого вони хочуть досягти в житті. І всі як один говорили про те, що хочуть мати сім'ю. Для них це було найважливішим, адже саме цього їм так бракувало, всі інші їхні плани були другорядними. Я напевно ніколи не зможу забути очі цих дітей, у них було стільки смутку і дорослої печалі. Ось у такі хвилини починаєш замислюватися про те, що ти вже щасливий тому, що не знаєш, як це мріяти про маму з татом, адже батьки завжди поруч.

Коли помирають близькі люди, стає дуже боляче, адже зовсім недавно вони жили звичайним життям, чого-то раділи або засмучувалися. Після смерті вони залишаються в нашій пам'яті, але від цього не стає легше, адже вони не бачать, як змінюються пори року, як йде дощ або гримить грім. Від цього стає дуже страшно. Я розумію, що це неможливо, що так влаштоване життя, але мені не хотілося б розлучатися з рідними людьми, і якщо таке диво сталося б я зміг би бути щасливим.

Я розумію, що зараз будую основу свого майбутнього. Я дуже хочу отримати гідну освіту, щоб потім займатися улюбленою справою. Я знаю багатьох людей, які працюють лише для того, щоб утримувати сім'ю, але то справа, якою вони займаються, їм не приносить задоволення. Мені шкода таких людей, адже вони так і не змогли знайти себе в улюбленій професії. Я не прагну до влади і недосяжних висот, а лише хочу займатися улюбленою справою, і якщо в мене це вийде, я буду щасливою людиною.

Зараз багато говорять про те, що треба берегти природу, але частіше це і залишається на рівні розмов. Лісів стає все менше, так як їх безжально знищують, водойми забруднюються, питна вода стає дефіцитом. Мені дуже хотілося б, щоб не тільки наше покоління, але і наступні, могли дихати свіжим повітрям, купатися в море і бачити блакитне небо. Адже це таке щастя!

Але найголовніше, я хочу, щоб ніколи не було війни, щоб не гинули невинні люди, щоб матері не втрачали своїх синів, а діти не ставали сиротами. Ніщо так не цінне в нашому світі, як життя. Адже наша Земля так прекрасна і щедра, і я по справжньому зможу бути щасливим, якщо залишуся гідним її сином.

На мою думку життя без інтернету більш цікаве і захоплююче.На жаль,зараз більшість людей не уявляють себе без телефона,компьютера,планшета та соціальних мереж.У часи наших батьків діти більш старанно вчилися,знали багато ігр на дворі,були здоровішими і люб'язними до навколишнього світу.У наш час усі діти проводжуть вільний час за компьютером.А як було би гарно якщо ми вечори проводили на дворі:грали у сніжки,у піонербол,бризгались водою і грали у вибивного.Я згодна з твердженням,що інтернет руйнує народні традиції і цінності.