До драматичних належать твори а «тіні забутих предків» м. коцюбинського, «мойсей» і. франка б «лісова пісня» лесі українки, «мартин боруля» і. карпенка-карого в «хіба ревуть воли, як ясла повні? » панаса мирного та івана білика, «земля» о. кобилянської г «камінний хрест» в. стефаника, «intermezzo» m. коцюбинського д «кайдашева сім'я» і. нечуя-левицького, «гімн» і. франка

Б. Наскільки я знаю, "Лісова пісня" - драма-феєрія, а в "Мартині Борулі" теж все невесело, бо не вдалось-таки старому Борулі дістати титул вільного буржуа

Объяснение:

1. "Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім".

2. "Поїзд летів, повний людського гаму".

3. "Врешті ми вдома".

4. "Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною".

5. "А люди йдуть ... Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов".

6. "Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна".

7. "На небі сонце — серед нив я. Більш нікого".

8. "Пізно я повертався додому. Приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка".

9. "Ти тільки гість в житті моїм, сонце, бажаний гість, — і коли ти відходиш, я хапаюсь за тебе".

10. "Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут".

11. "Я тут почуваю себе багатим, хоч нічого не маю".

12. "Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі оркестри".

13. "З-під старої сторінки життя визирала нова і чиста — і невже я хотів би знати. Що там записано буде?"

14. "Ми таки стрілись на ниві — і мовчки стояли хвилинку — я і людина".

15. "Я не тікав; навпаки, ми навіть почали розмову, наче давні знайомі".

16. "Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає..."

 " Хлопець натикається на стільці, батько кричить не заступати йому лампу, а мама подумала, що в сина болить живіт. Вона гріє пісок, щоб прикласти до живота. І так, з піском на животі, Вітька засинає.

Хлопцеві чотирнадцять неповних років, він відчайдушно закохався у Гальку Козачок, завтра він за неї стрілятиметься. Хлопець і дівчина знайомі з дитинства. Може, Вітька закохався тоді, коли Галька навчила його свистіти. Одного разу вона так засвистіла, що діда Свирида тіпонуло і оселедці, які він ніс з магазину, не загорнені, опинились у калюжі.

А скільки з Галькою та з Федьком Котигорошком було зроблено набігів на баштани і сади, скільки передрали гороб'ячих та сорочачих гнізд, скільки перекупалися у ставку, скільки переходили у школу, перехапали двійок, скільки билися і скільки мирилися… Вітька ніколи й не думав, що в Гальку Козачок можна закохатися! Але одного дня іншими очима глянув на неї: з довгою косою, чорними оченятами, тоненькою шиєю і маленькими грудьми."

Думаю що це воно, перешукала увесь інтернет, нічого подібного не знайшла)