Твір оповідання на тему"цей вчинок можна назвати подвигом"

Вчора бабуся Ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. Ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь. — Одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. Коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. Ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. Ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. Коли я прийшла, то там були зачинені двері. Я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. Я знову пішла до друзів. Вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. І я розповіла. Мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. Мому другові Сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. Напевно за іншими. Ми  ще грали і Сашко також потім прийшов. Я дуже була вдячна йому. Потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. Я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. Двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. Потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок Сашка. Діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і допомагали одим одному. Цей вчинок можна назвати подвигом.

Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.

Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».

Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». 

Среди народных песен наиболее известные исторические и обрядовые. Песня историческая была в кровавых сечах, в походах, по всем дорогам казацкой славы. Странствовала она млечными путями. Отобразила трудную судьбу, высказывая протест против барщины и крепостничества, солдатчины, унижение. Обрядовые песни — романтически-приподнятые колядки и щедривки — поэтическим словом прославляли трудового человека, отторгали его мысли от будничных проблем. А весной, когда все оживало вокруг, когда красота природы беспокоила чуткие молодые сердца, над украинскими селами звучали веснушки. В этих песнях объединялась радость с тихой грустью. За весной наступало русальное воскресенье, а дальше – подготовка к свадьбе. Дошли к нашему времени и купальские и жатвенные песни. Они преисполнены бодрым расположением духа, привлекательностью, мечтами о благосостоянии, любовью к природе. Среди народных песен беспокоят душу лирические песни, которые сопровождают молодых под венец. В них – отголосок семейной радости, грусть за не преисполненными мечтами, сетование на трудную судьбу, кручина за настоящей любовью. Среди поэтов-песенников первое слово, безусловно, принадлежит И. Франко, который с молоком матери обрал в себя любовь, которая проявила себя в зрелой поэзии. Поэзии сборника каменщика «Завядшая листва» привлекли внимание композиторов и зазвучали на всю Украину «Красная калина, чего в лузе гнешься?», «Почему являешься мне во сне?», «Ой ты, девушка, из ореха зерно» и прочие. Много стихов М. Вороного тоже положено на музыку. Его поэзия никогда не оставляла читателей равнодушными. Магия стихов Вороного не в словах, а в музыкальности каждой строфы, каждой строки. Эта музыкальность, которая смущает, захватывает, беспокоит. В поэзии В. Сосюры, все будто обычное, размеренное, традиционное. Рассказ плывет тихо, спокойно. А душа переполняется непостижимым чувством, аж дух захватывает, когда слышишь: Так никто не любил. Через тысячи лет Лишь приходит подобная любовь. В день такой расцветает весна на земле И земля просыпается рано. Песенником 60-х годов XX столетия называют А. Малышка. Его «Песня о полотенце» стало одной из любимейший. Привлекает внимание в этой песне образ полотенца.