Чайка на крижині де був написаний вірш? ​

він був написаний в польщі

І. нечуй- чи знайдеться в україні людина, яка не чула цього імені? мабуть, ні! велика творча спадщина івана семеновича багатопроблемна, а одне з почесніших місць посідає соціально-побутова повість "кайдашева сім'я". у конкретних яскравих епізодах письменник довів, що в умовах капіталістичної дійсності спотворюються людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення через бездуховність та егоїзм селянина, для якого головним стає власність.  чому виникають сварки в одній сім'ї, а потім тривають справжні баталії між сім'ями? давайте простежимо, хто більше винен — старше покоління чи молодь.  голова родини — омелько кайдаш. цей великий трудівник на все життя залишився затурканим, забобонним; батько поступово втрачає авторитет у синів, а одна з причин — пияцтво. але ж яке велике горе було в нього? ніякого! омелько кайдаш не хоче стати прикладом для своїх синів. батько постійно подавав їм уро¬ки егоїзму. ось приклад. дорога в село йшла коло кайдашевого городу. вона спус¬калася з крутого пагорбка, де часто перекидалися вози, ламалися осі, проте ніхто не брався полагодити дорогу. кайдаш роздумує: "як ті люди їздили з такої гори і не розкопали і одколи семигори стоять". усі чекають дива, щоб хтось прийшов і розкопав шлях. навіть карпо каже: "як хтось копирсне, то й я копирсну скільки там разів". егоїзм і бездуховність тут ідуть поруч. боротьба за власність притупила родинні почуття. насіння бездуховності дало здорові та міцні паростки в душі не тільки карпа, а й лавріна. обидва брати працьовиті, охоче йдуть на заробітки, щоб завести своє господарство, але нехтують моральними принципами: не поважають матері, не слухають батька, принижують одне одного. їм нічого не варто образити жінку — дружину. у таких умовах не може розквітнути сімейне щастя.  з лавріна виходить такий самий егоїст, незважаючи на те, що на початку тво¬ру автор змальовує його лагідною та щедрою людиною. він звикає до сварок, на¬слідуючи старшого брата. грубість та егоїзм у нього стали помітними не менше, ніж у карпа.  і не дивно, що в цій родині були такі сини, бо вродитися такими було в кого. мати — стара кайдашиха — сварлива і деспотична жінка. "вона довго терлася коло панів і набралась од них трохи панства", — так напише про неї і. нечуй-левицький. вплив панів зробив з марусі "осавула" у стосунках з невістками. вона може знеславити мотрю, перебільшуючи її провини або просто вигадуючи щось від себе. а мелашку з самого початку незлюбила, тому що її батьки були бідни¬ми. ворогуючи з невістками, кайдашиха щоразу потрапляє і в смішні, і в трагіч¬ні ситуації. сварки увійшли в її щоденне життя. отакий приклад мати подавала своїм синам і невісткам. ми в неї не бачимо ніякої любові до онуків; називаючи їх "злюками" та "вовченятами", горе-бабуся виносить собі вирок — бездуховність має бути покарана. читачам не жаль кайдашихи, вони їй не співчувають!   навколишня дійсність з її законами так чи інакше впливає на людину, формує її світогляд, світобачення, світорозуміння. тільки сильна натура у змозі не підко¬рятися суворим законам життя. та, на жаль, таких людей менше. а вони так по¬трібні нам сьогодні!

«бригантина»

повість про «трудних» дітей і вчителів, які працюють у спецшколі для юних правопорушників, про повсякденний педагогічний подвиг, а також про духовну красу наших сучасників - самовідданих підкорювачів «української сахари» в пониззі дніпра, про їх нелегкі долі і славні трудові звершення. «бригантина» - це поетичний гімн людинолюбству, довір'ю до юного громадянина, віри в його духовний розвій. багато залежить тут від сім'ї: до спецшколи ж бо кульбаку і його друзів по нещастю якісь родинні незлагоди. зробила свій вплив і вулиця, котра й донині становить серйозну загрозу у вихованні дітей. кращі сторінки повісті присвячені показові праці, яка «переростає у красу».