Вопрос по тексту " русалонька з сьомого в, або прокляття роду кулаківських"чи вдалося софійці та сашкові зупинити прокляття? які риси сприяли цьому

так. чуйність сердечність жага  

як звали головних героїв твору?

в якому класі вчилася софійка?

чи було у софийки маленький брабик або сестричка?

чи було намисто чарівним?

чи хохала софійка сашка?

чи вдалося софійці та сашкові зупинити прокляття? які риси сприяли цьому?

так сашку и софійці вдалося зупинити прокляття.

сміливість. прагнення йти до своеї мети.

Неоднозначне питання. у житті головного героя сталася драматична подія - померла рідна дитина. тепер він дивиться на свої меблі наче не своїми очима. він нібито змирився з цим, та водночас його не відпускає відчуття страшного болю за свою донечку. батько метається, як поранений звір загнаний у клітку. зі сльозами на очах він тримає в руках зелену чашку, яка стає єдиним атрибутом зняття інтенції божевілля. чоловік заспокоює свою дружину, наголошуючи на тому, що в них ще народяться здорові діти. це підлість зболеної душі і жорстокої пам'яті. батько мотивується виключно традицією, звичаями, морально-етичними нормами, власним емоційним ставленням до світу (і тут він належить сам собі). суто особисте - це неусвідомленість ситуації, свого роду певна обмеженість своєї волі. батько, як художник, відчуває неспівмірність людського і творчого. і саме це штовхає на аморальні кроки чоловіка, який, бачачи безвихідь ситуації, вибачливо звертається до своєї померлої доньки. тобто, його одержимість, бажання пізнати життя у всій його повноті, його візуальна стратегія взяли гору над батьківським почуттям

Уобразі — марусі   втілено найкращі риси української дівчини-селянки. її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізова­на й змальована в народнопоетичному ключі: «та що то за дівка була! ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…»; «на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна». у зображенні марусі, окрім ознак сенти­менталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, засоби фольклорного зображення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів. мова героїні пересипана уснопоетичним народним багатством: пестливою лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційни­ми вигуками, прислів’ями, порівняннями (василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька! )